Віка моя найкраща подруга. Ми товаришуємо ще зі школи й завжди ділилися всіма сердечними переживаннями. Вона явно красивіша за мене, і ніколи не мала відбою від кавалерів. Де б ми не з’являлися разом, я завжди перетворювалася на її тінь.
Ми разом вступили до одного університету. У Віки постійно були якісь відносини з хлопцями, а от мені ніяк не щастило на любовному фронті. Думаю, це через те, що ми усюди ходили разом, а на її фоні на мене ніхто не звертав уваги.
Та нарешті я зустріла його. Не хотіла знайомити свого нового хлопця із найкращою подругою, адже поряд з нею я завжди виглядаю не виграшно. Не бажала навіть уявляти, що він мене покине, побачивши Віку. Та подруга запропонувала влаштувати йому перевірку. Ми пішли на прогулянку втрьох та вже тоді я побачила, що мій коханий навіть не дивиться на мене.
Коли наступного дня він зателефонував, я зітхнула з полегшення, подумавши, що все мені просто здалося. Але все ж таки я не помилилася. Хлопець подзвонив, що розірвати зі мною стосунки. Йому ще й вистачило нахабності просити у мене номер її мобільного. Згодом Віка зізналася, що таки ходила з ним на побачення. Але виключно задля того, щоб помститися за подругу. Навмисне пішла з ним у ресторан, де вибирала найдорожчі страви з меню. А потім насміхалася, коли у того не вистачило грошей, щоб розрахуватися. Після цього вони більше не бачилися.
Після цього випадку мої стосунки з подругою охолонули. Ми майже не спілкувалися. Та коли я зустріла судженого і готувалася стати його дружиною, то вирішила забути старі образи й запросити колишню найкращу подругу на весілля. Святкування вона мені зіпсувала, тим що постійно намагалася звернути усю увагу на себе і постійно фліртувала з неодруженими чоловіками. Коли я зробила їй зауваження, вона відповіла, що не винна у тому, що красивіша за мене і приковує до себе погляди оточення.
Цей вечір поставив крапку у наших стосунках. Та якось я раніше повернулася додому і не змогла відчинити двері ключем, бо вони були зачинені з середини. Я була впевнена, що нікого немає вдома, адже чоловік ще мав бути на роботі. Та за секунду він відчинив двері, я зайшла до нашої спальні й побачила там її. На нашому ліжку сиділа Віка в одному спідньому.
Я негайно спакувала речі чоловіка у валізу й виставила їх обох за поріг. Мені не відомо, чи продовжують вони стосунки й нині, але це не важливо – подругу я втратила назавжди. А мабуть, вона ніколи й не була мені справжнім другом. Скоріше, я завжди була для неї інструментом для самоствердження.
