Не минуло й трьох тижнів, як чоловік пішов із сім’ї, коли мені зателефонувала якась жінка й сказала забирати його назад

Я вже вісім років заміжня. У шлюбі в нас народився синочок Андрійко. Я була щаслива, тішилася, що у нас така прекрасна дружна сім’я. Та згодом відчула неприємні зміни. Чоловік почав затримуватися допізна, вечорами виходив на балкон, щоб поговорити й зачиняв за собою двері. Казав, що то по роботі, потрібно розв’язувати важливі питання, щоб дитина не заважала. І взагалі змінив пароль на телефоні.

Я зрозуміла, що у нього хтось з’явився. Коли запитала напряму, він не став заперечувати мої здогадки. Сказав, що зустрів свою шкільну любов, у них зв’язався роман і він йде від мене.

Як я тоді страждала! Моє серце було розбито. Не розуміла, що я зробила не так, чи може щось упустила у наших стосунках, що вони після стількох років щасливого подружнього життя ось так просто розвалилися. А ще боляче було дивитися на Андрійка, який дуже сумував за татом і щовечора запитував, коли той повернеться. Він ще такий маленький, йому необхідна татова підтримка. Тоді я проплакала усю ніч.

Та це могло тривати вічно. До мене у гості завітала моя сусідка і хороша подруга Світлана. Вона мене трохи привела до тями. Пояснила, що від моїх слів найбільше страждає Андрійко. Він не розуміє, чому пішов тато, а постійні мамині сльози ще більше його гнітять. Я зрозуміла, що маю бути сильною хоча б заради нього. І хоч, як це було важко, таки взяла себе в руки.

Я зібралася з духом і почала вчитися жити без зрадника чоловіка. Крім того, Світлана, дізнавшись про мої проблеми, почала частіше до мене навідуватись і дуже підтримала мене морально. З що я їй дуже вдячна. Думаю, навіть у рідної мами я б не знайшла стільки розуміння й розради. Інколи ще плакала ночами у подушку, коли не бачить син, але трималася.

Та моя самотність тривала не довго. Не минуло й трьох тижнів, як чоловік пішов із сім’ї, коли мені зателефонувала якась жінка й сказала забирати його назад. Вона назвала його скнарою і сказала, що їй набридло прати його брудні шкарпетки. Чому він скнара, я так і не зрозуміла. Та вона не стала довго щось пояснювати й поклала слухавку.

Ввечері до мене знову навідалась подруга. Я розповіла їй про дивний телефонний дзвінок. Вона сказала: “Ну все, готуйся приймати чоловіка назад. Але тільки тобі вирішувати хочеш ти цього, чи ні.” Це і стало основною темою для роздумів тієї ночі.

Наступного дня чоловік стояв на порозі із валізою, яку так поспіхом пакував йдучи з дому. А все ще не знала, чи зможу знову впустити його у своє життя. Та мої сумніви одразу розвіялися, щойно я побачила реакцію Андрійка. Він з таким щасливими вигуками кинувся до батька в обійми. І я зрозуміла, що готова докласти зусиль і переступити через власну образу, заради нашої сім’ї.

Відновити стосунки вдалося не зразу. Я довго не могла пробачити йому зраду, та чоловік зробив усе що залагодити свою провину.

Все владналося. У нас щаслива сім’я. Зараз ми чекаємо поповнення – Андрійко хоче сестричку. А про ту випадкову жінку ми більше не згадуємо.

Оцените статью
Не минуло й трьох тижнів, як чоловік пішов із сім’ї, коли мені зателефонувала якась жінка й сказала забирати його назад