Чому я повинен забезпечувати сина своєї нової дівчини? Вона мені не дружина. Нехай розбирається зі своєю дитиною сама. Я не повинен брати за нього відповідальність, хоча вона каже інше. Ми постійно сваримося через її дитину.
- Він і твій син! – Кричала дівчина. – Ти повинен купувати йому речі.
- Які?
- Канцелярію, одежу, взуття та все інше! Ти тепер батько! Змирися з цим.
- Не нав*язуй мені свого сина. Ти його для себе народжувала. Я з тобою зійшовся не для того, щоб виховувати твого сина.
- Нав*язувати? Ти не бачив з ким зустрічаєшся? Якщо хотів молоду та без дітей, то потрібно було одразу таку шукати! Я втомилася все робити сама! Мені важко його забезпечувати. З кожним роком, на нього йде все більше грошей. – Жалілася дівчина.
- Добре. А де його батько? Чому він не займається своїм сином? До нього ти не йдеш з претензіями, а висловлюєш їх мені. Вибивай аліменти з біологічного батька. Тобі буде легше. Чому ти цього не робиш? – Наївно питав я.
- Ну, він ухиляється від аліментів. Син батьку не потрібний. – Тут дівчина різко змінилася в обличчі. – Взагалі то, я шукала чоловіка, який стане батьком для мого сина! Ти цього робити не хочеш!
- Бо в твого сина є батько. Я не буду його заміняти. Хочеш, я поговорю з твоїм колишніс чоловіком і вирішу твої проблеми? – Запропонував я.
- Мої? Вони наші! Мій син – це наш син. Як тільки ти зрозумієш це, ми почнемо жити у мирі та злагоді. Почни гроші виділяти, приділяй йому час і в наші стосунки прийде мир та злагода. Це так просто! Ти впираєшся! Шукаєш проблем там, де її немає! До чого тут його біологічний батько?! Ти тепер виконуєш його роль.
- Ні. Я на таке не погоджувався.
- Ти створюєш конфлікт. – Намагалася переконати мене дівчина.
- Слухай, крихітко, ти мені навіть не дружина. З якої радості мені виховувати твого сина? – Я потроху втрачав спокій.
- Бо ми зустрічаємося!
Всі наші діалоги ні до чого не приводять. Я втомився слухати ці крики. Чому я повинен забезпечувати чужу дитину, при живому батьку?
