Нещодавно ми переїхали до нової квартири у новобудові. Усі сусіди – молоді пари приблизно нашого віку. Ми з чоловіком спілкуємося з багатьма з них, а з деякими навіть дружимо. Найтепліші стосунки з Біленькими Софією та Олександром. На перший погляд, звичайна собі закохана пара, з ними приємно й легко спілкуватися.
То був вихідний день, я дружиною був удома, вона якраз вела розмову з сусідкою Софією телефоном. Та голосила в трубку і просила дружину терміново зайти до неї. Як потім виявилося, подружня пара не на жарт посварилася.
З розповіді дружини:
– Коли я зайшла до сусідської квартири, то побачила сліди грандіозного скандалу. Усюди панував безлад: розбитий посуд валявся на підлозі кухні, двері гардероба були відчинені, а всі речі розкидані по квартирі. На стіні вітальні виднівся слід від розбитої вази, яку дуже любила Софія. Видовище не з приємних, – трохи помовчавши додала дружина.
– Ти уявляєш, – схлипуючи розповідала Софія, скидаючи зібгані речі чоловіка у велику синю сумку, – не вибачу йому нізащо в житті!
– А щоб його муха вбрикнула! – підіграла дружина через жіночу солідарність.
Раптом пролунав дзвінок у двері.
– А-а! Повернувся! – з войовничим виглядом сусідка кинулася до дверей.
– Кохана, винен, вибач, – за дверима почулося жалібне чоловіче схлипування.
– Знову набрався, – констатувала Софія, – геть звідси, туди де пив!
– Софійко, відчини.
Сусідка глянула у двірне вічко.
– Ледве на ногах тримається, вали звідси! – переможно махнула рукою і додала: – не відчиню нізащо!
– Пішов чи зморило?
Вони припали до дверей і почули жіночий голос.
– Це ще хто? – Софія знову потягнулася до вічка, але особи жіночої статі не було видно. Тим часом жіночий голос переріс у ласкаве муркотіння.
– Такий чоловік, а додому не пускають.
– Не зрозуміла. З ким це він говорить? Глянь, чоловік їй до душі припав! – Софія заметушилася і приклала вухо до дверей, щоб ще щось почути.
А жіночий голос переливався солов’їними трелями зазиваючи:
– Пішли, голубчику, до мене, раз додому не пускають, у мене і випивка знайдеться, і закуска.
І ось тут подруга не втрималась і блискавично вибігла на сходовий майданчик.
– Ану руки забери від нього! І вали звідси! – поряд з Олександром стояла молода дівчина в коротенькому халаті, одиначка Марина з двадцять третьої квартири.
– Ану марш додому! – дружина гнівно схопила Олександра за комір і потягла до квартири.
– Кохана, я ж лиш тебе одну люблю, ти ж знаєш, – бурмотів, посміхаючись, задоволений гуляка.
– Ух яка! Я тобі дам “до мене”, заведи свого, а не чужого заманюй! Пішла звідси! – Софія голосно гримнула дверима.
– Коли все добре, то піду я додому, – зніяковіло пробурмотіла дружина і повернулася до нашої квартири.
