Для мене дизайн інтер’єрів не просто робота. Я відчуваю, що це моє покликання, улюблена справа. Тому до кожного клієнта я знаходжу індивідуальний підхід. Цього разу я мала допомогти в оформленні квартири молодій сім’ї.
Вони недавно придбали житло в новобудові та хотіли зробити ремонт на власний смак. Двері мені відчинив симпатичний доглянутий чоловік, пристойно одягнений. А за його спиною стояла молода дружина. Перше враження склалося двояке. Адже на його фоні вона виглядала абсолютно недоглянутою. Розтягнута кофтинка, а на руках мале дитя, якому приблизно рік. Дитина не хотіла злазити з маминих рук ні на хвилину і жінка увесь час носила малюка при собі.
Чоловік з ентузіазмом показував мені помешкання. Водив з кімнати в кімнату описуючи власні побажання щодо облаштування. Мене дуже здивувало, що для дитячої він вирішив відвести саму маленьку кімнатку з невеликим вікном. Але промовчала: побажання клієнта – перш за все (як кажуть).
Далі почав розповідати, що хоче обладнати у вітальні барну стійку. А в кімнаті на вікнах мають бути щільні штори, щоб можна було довше поспати. Він ще перелічив декілька побажань, та одним з них стала відсутність обіднього столу на кухні, оскільки господар любить їсти у вітальні перед телевізором.
Доки ми ходили по квартирі, минула година. І за весь цей час дружина не висловила жодного свого побажання. Я запитала в неї, що б вона хотіла бачити у власній квартирі? Та чоловік одразу її перебив, не давши промовити ні слова. Він з посмішкою сказав, що у дружини немає смаку, та взагалі він вже сам все вирішив, що в неї питати.
Жінка лише відвела очі додолу та ніяково промовчала. Я йшла від них в абсолютно пригніченому стані. Мені краялося серце за цю бідолашну молоду жінку. Не розумію, навіщо він взагалі одружувався, якщо абсолютно її не поважає.
Я відмовилася від цього замовлення. З таким клієнтом я працювати не зможу. Це суперечить всім моїм професійним принципам, адже до облаштування кожної квартири я підходжу з душею. А коли я бачу, як хтось нехтує рідними, заради власних примх, така робота не для мене.
