Не всі свекрухи погані: Моя допомогла мені пережити розставання з чоловіком

З майбутнім чоловіком ми познайомились ще коли обоє навчались в університеті. Я завагітніла, й він як порядний чоловік запропонував мені одружитись. Ми взяли академвідпустку й почали влаштовувати сімейне життя.

Це були не легкі часи. Постійно змінювали орендовані квартири, грошей не вистачало. Вищу освіту, я так і не здобула. Ігор працював з останніх сил, але наше фінансове становище залишалось бажати кращого. І тут, як сніг на голову звалилась моя друга вагітність. Виходу не лишалось – ми вирішили повернутись у рідне місто Ігоря, щоб тимчасово пожити у його батьків. Момент виявився не з найкращих. У свекрів – розлад у стосунках. Батько Ігоря пішов до іншої жінки. До того ж після розлучення наполіг на продажі їх спільної квартири. За вторговані гроші, Анастасія Павлівна змогла придбати лише однокімнатну квартиру в старому будинку. Свекор вирішив вкласти всі гроші у бізнес.

Мені було досить незручно утискати Анастасію Павлівні у її й так малесенькій оселі, але вона переконала нас, що не проти, й на те вони рідні, щоб підтримувати одне одного у непростий час. Я бралася за будь-яку роботу, благо бабуся могла поняньчити онуків. Ігор все шукав роботу, яка б приносила більші прибутки. Паралельно шукали, де б вигідно орендувати житло. Але за ті кошти, на які ми розраховували, відповідних пропозицій не було. Коли Ігор почав повертатись додому злим та роздратованим, я зрозуміла, що причина не лише у нашому фінансовому становищі, є ще щось, про що я не знаю.

Повороти долі непередбачувані, й мої свекри знову разом. Анастасія Павлівна прийняла чоловіка назад, після того, як він прийшов, як побитий пес із піджатим хвостом. Виявляється, бізнес його прогорів, а нова дружина не захотіла тягнути все на своїх плечах, тому вказала йому на двері. Тепер у свекрушиній однокімнатній квартирі стало ще тісніше, ніж було до цього. Я переконувала Ігоря, що нам пора з’їжджати й зрештою він погодився. Ви винайняли квартиру, але після цього, чоловік заявив, що й де до іншої жінки у якої теж є діти. Я була вражена його вчинком: покинути напризволяще власних дітей, щоб виховувати чужих.

Анастасії Павлівні було дуже незручно через таку підлу витівку сина, але що вона могла вдіяти? Вона ні в чому не винна, він доросла людина й рішення приймає самостійно. Вона допомагала нам чим могла. Виділяла, якісь гроші зі своєї мізерної пенсії, щоб підтримати онуків.. Адже, їх батькові було до них абсолютно байдуже. Він навіть аліменти не хотів виплачувати. Я працювала за двох.

Коли донечки трохи підросли й стали більш самостійними, не потребуючи мого постійного нагляду, я влаштувалася одночасно на три роботи. Свекруха про нас не забувала й так само підтримувала чим могла. За що я їй безмежно вдячна. Думаю, без неї я б у той надзвичайно важкий період, не впоралась.

З часом, я зустріла іншого чоловіка. Ми одружились. Він ставиться до мене, як до принцеси, й моїх дітей виховує, як рідних. Анастасія Павлівна часта гостя у нас вдома. Онучки дуже люблять свою бабусю. А от колишній чоловік у нашому житті не з’являється. Він проміняв нас на іншу сім’ю у той час, коли ми найбільше потребували його підтримки.

Тепер, я можу із впевненістю сказати, що не всі свекрухи погані: моя допомогла мені пережити розставання з чоловіком та стала наче друга мама..

Оцените статью
Не всі свекрухи погані: Моя допомогла мені пережити розставання з чоловіком