Після того, як ми з Катериною одружилися, ми змушені були піти жити до моєї мами в її будинок. На той момент Катерина була вагітна та ми збирали гроші на перший внесок. Дружина не виявляла особливої незгоди з приводу цього рішення. Та у нас просто не було іншого виходу.
Катерина та моя мама дуже виховані люди та їм вдалося домовитись. Я знаю свою маму, вона ніколи не буде конфліктувати з іншими людьми. На щастя, у мами не було наміру ревнувати мене до моєї дружини та ділити мене з нею. Я ніколи не чув від неї непроханих порад, вони з Катериною навіть поділили домашні обов’язки. Моя дружина не дуже любить готувати, тож цей обов’язок лежав на мамі, Катерині залишалося все інше.
Але коли у нас народилася донечка все кардинально змінилося. Софійка росла напрочуд активною дитиною, нашому спокою прийшов кінець. Її неможливо було зловити. Катерина лише встигала сховати з поля зору Софійки крихкі речі, потім в хід пішли фломастери та фарби, полем для творчості виступали стіни.
Не встигли ми озирнутися, як Катерина завагітніла вдруге. Друга вагітність далася дружині важко. На цей раз лікарі сказали, що у нас буде хлопчик. У мене аж волосся на голові стало дибки. Страшно навіть було подумати що на нас чекає. Якщо дівчинка така розбишака, то яким народиться хлопчик важко навіть було уявити.
Моя мама почала робити по дому більше, бо бачила, що Катерина дуже втомлюється з Софійкою та й вагітність її проходить важко.
Вагітність Катерини проходила важко та нам довелося погоджуватися на кесарів розтин. В результаті народився наш малюк, він був трішки замаленький, бо народився передчасно, дружині заборонили підіймати важке. Це було майже неможливо, адже донечка не давала спокою, потрібно було дивитися за новонародженим Михайликом та ще й домашню роботу робити.
Мені довелося брати відпустку на роботі, щоб допомогти дружині. Моя мама вже жінка в літах та багато чого не здужає зробити. Потім моя відпустка закінчилася та Катерина знову поринула у вир домашніх обов’язків. Ми давно вже нормально не відпочивали. Добре, що мама докладала максимум зусиль для того, щоб Катерина могла відпочити
Ми дуже надіємося, що коли діти стануть трішки старші, то нам буде легше. А поки залишається лише триматися та чекати.
