Молода дівчина не мала коштів для виживання і малюк на її руках заслуговував на нормальне життя. Вона не знала, що їй робити, як далі жити. В голову прийшло рішення — 3aлишити дитиHу біля великого будинку з високим парканом.
Тетяна проживала зі своїми дорослими дітьми і чоловіком в приватному секторі. Син та донька не були їм рідними, вони взяли їх з дитячого будинку 20 років тому. Їй вже стукнуло 48, а чоловік, Микола, був на два роки старший. Вони завжди хотіли велику родину, та не могли мати дітей. Тому вирішили усиновити малюка. Як виявилося, у хлопчика була сестра. Щоб не розлучати рідних, вони взяли їх обох. Так і жили всі разом у величезному будинку. Діти вже навчалися та шукали роботу мрії. Поряд був ліс та річка, вони власними силами облаштували пляж для відпочинку.
Тетяна останніми роками полюбляла висаджувати квіти і доглядати за ними, тому часто копалася у садку. Одного разу вона почула тихенький плач. Здавалося, що це маленьке кошеня десь сховалося. Та коли вона вийшла з двору, то побачила малесеньку дитину, закутану у ковдру. Малюк лежав просто під ворітьми їхнього будинку. Жінка швидко взяла його на руки і побігла до чоловіка.
– Микола, дивись, що нам підклали під ворота.
– Що? О Боже, це ж дитина. Як її можна було так залишити? Що ж робити?
Подружжя вирішило не панікувати і взяти себе в руки. Потрібно було швидко прийняти якесь рішення. Микола почав дзвонити у швидку і поліцію, а Тетяна побігла до сусідів, у яких була маленька донечка. Ті, почувши про цю жахливу ситуацію, дали все необхідне — дитячий одяг, підгузки та суміш для годування.
Коли жінка переодягала дитину, виявилося, що це хлопчик, йому вже було декілька місяців, та голівку він тримав ще невпевнено. Тетяна хотіла обережно скласти ковдру, щоб потім передати поліції, і помітила аркуш паперу. Там було написано наступне: «Я була у відчаї. Будь ласка, попіклуйтеся про Андрійка. Йому майже три місяці. Свідоцтво про народження я поклала у ваш поштовий ящик. Не кидайте його, і вибачте за все».
Тетяна була шокована, як так можна вчинити зі своєю дитиною? Підкинути чужим людям, не знаючи нічого про них.
Поліція зі швидкою приїхали хвилин через 20. Микола до сих пір не міг прийти в себе, а поряд з будинком вже зібралися сусіди, яким було цікаво, що ж такого сталося. Селище у них було невелике, тому співробітники опитали всіх, але не знайшли ту горе-матір.
Андрійка забрала швидка допомога, на місці вони заключили, що основні показники в нормі, дитина нічим не хворіє і загалом почувається добре. У Тетяни була подруга у сільській раді, яка допомогла усиновити дитинку. Микола був не проти, адже він завжди любив дітей, а тут наче сама доля підкинула їм це маля. Оскільки рідна матір покинула дитину, служба почала розглядати справу про відібрання у неї прав.
Тетяна вже втретє стала мамою. Їхня родина стала ще дружнішою, догляд за малям об’єднав їх. Микола та діти полюбили Андрійка, і вони всі разом проводять багато часу.
