– Як пp oдав? Не може такого бути! Це правда?, – здивовано запитала я.
– Та, правда..
– Розкажи, як це трапилось.
Аня була не лише моєю колегою по роботі, але й подругою. Я була знайома з її батьками. Тато – Андрій Семенович, та мама – Ірина Сергіївна. Я була впевнена, що вони порядні, адекватні люди. І була просто шокована зізнанням Ані. Не уявляю, щоб Андрій Семенович міг затіяти пр одаж рідної доньки. Він був люблячим дідусем для її дітей, ніколи не відмовлявся провести з ними час, часто гуляв у парку. Й Ірина Сергіївна проявляла себе, як ідеальна бабуся. Вона постійно пекла пироги, та передавала їх, щоб Аня нас почастувала.
– Тоді слухай, – продовжила Аня,- Моя мама загинула в аварії, коли мені було 12 років. Батько дуже її любив та не зміг перенести втрату близької серцю людини. Він почав випивати. З кожним днем все більше. Згодом, це заняття переросло у справжній алкоголізм. Він пропив усе, включаючи власний бізнес. Потім з’явилися борги. Через деякий час, до нас почали навідуватися незнайомці, які прагнули вибити ці борги. А розплачуватися з кредиторами батько не мав чим. У нього був далекий родич – Андрій Семенович. Тато вирішив звернутися по допомогу до нього. Андрій Семенович був не останньою людиною в місті. Батько хотів, щоб той допоміг йому розплатитись з боргами, або якось позбувся кредиторів.
Звісно, Андрій Семенович не пішов на це. Тоді у батька достигла геніальна ідея – продати мене йому. Я пам’ятаю, яким стресом стала для мене новина про це.
– Подивися, яку я красуню виростив! Вона вже велика дівчинка, забирай!, – сказав батько.
Андрій Семенович, після хвилинної паузи відповів:
– А давай! Купую! Аня йди пакуй валізу.
Як я тоді плакала! Я не знала що на мене чекає. Андрія Семеновича боялася не менше, ніж рідного батька на той час.
Але вибору я не мала. Зібрала речі, та пішла з дому з Андрієм Семеновичем. Ми приїхали додому. Він познайомив мене зі своєю дружиною – Іриною Сергіївною.
– Зовсім, Толік з глузду з’їхав! Доньку свою захотів мені продати. Я погодився. Шкода дівчину, бо якщо не мені, то ще якомусь збоченцю продасть. Кохана, ти не проти якщо ми приймемо її у свою сім’ю?,- запитав він у дружини.
Ірина Сергіївна була не проти. Власних дітей вони не мали, й прийняли мене, як рідну. Я жила в них до закінчення школи. Ірина Сергіївна оплатила мені хороших репетиторів і я змогла добре скласти екзамени, та вступити до університету.
Потім я зустріла Діму. Ми одружились, у нас з’явились власні діти. Не знаю, що б зі мною зараз було, як би батько мене не продав. А сам він закінчив життя погано. Через півтора року, як позбувся мене – помер від алкогольного отруєння.
