У мене є дорослий син, його звуть Сергій. Він одружений на дуже хорошій жінці. Таня — мила, спокійна, симпатична. Вона — дуже хороша господиня, розумна, що не гуляща. Тільки ось проживши з Сергійком понад десять років, вона так і не змогла народити йому дитину.
Таня обстежилася, багато років лікувалася. Але все це виявилося марним — завагітніти у неї так і не вийшло. І Сергій, і Таня — дуже хочуть стати батьками. Ось тому вони й зважилися на всиновлення.
Я спочатку була проти цього — адже чужа дитина завжди залишиться чужою дитиною. Але потім я подумала і вирішила, що якщо Бог не дає рідну дитину, то чому б не подарувати родинне тепло, затишок і любов названій дитині?
Загалом, я змогла звикнути до думки про те, що Сергій і Таня все-таки усиновлять дитину.
Два місяці тому син і невістка почали їздити по дитячих будинках. Вони вирішили усиновити дитину, який просто сподобається їм обом.
В одному дитячому будинку вони побачили хлопчика на ім’я Олексій. Він дуже сподобався їм обом. Вони дізналися від завідувача дитячим будинком, що у нього є рідний брат, молодший за нього на два роки. Братів краще не розлучати, тому буде краще, якщо їх усиновить одна сім’я.
Коли я про це дізналася, то вирішила, що Сергій і Таня просто виберуть собі іншого хлопчика. Яка різниця якого: адже він все одно буде їм не рідний.
Але вони прийняли зовсім інший рішення. Я була просто шокована від того, що дізналася про те, що вони хочуть усиновити обох хлопчиків. Невже вони не розуміють, що виховувати чужу дитину дуже важко? Навіть одного! А вони хочуть взяти відразу двох дітей.
Я стала їх відмовляти від цього, але Сергій сказав, що вони вже все з Танею вирішили й не передумають: вони будуть всиновлювати саме цих двох хлопчиків.
Чому вони не думають про труднощі, які у них при цьому обов’язково виникнуть? Чому не пошукають собі іншу дитину?
Навіщо їм саме цей Олексій? Нехай хлопчиків усиновлять інші батьки. Ті, які до цього готові психологічно. Сергій і Таня просто не розуміють, що їх чекає. Адже вони всиновлюють НЕ немовлят, у хлопчиків вже є свій характер і своє виховання.
Я не знаю, чи зможу я прийняти цих дітей. Я точно знаю тільки одне: нам всім буде дуже важко.
Як мені відмовити сина і невістку від такого необдуманого кроку? Чому ж вони не розуміють, що виховувати двох сирітських дітей — це дуже і дуже важко?
