Недарма люди кажуть, що невістка – чужа кістка. Так і сталося в родині Галини. Вона не прийняла свою майбутню невістку і всіляко намагалася відвадити сина від неї. Проте дарма, тому що Сашко палко кохав свою Марину і не зважав на дорікання матері.

Марина зростала у вкрай неблагополучній сім’ї, де була лише мати-п’яниця та ще троє сестер. Через постійні запої матері, дітям часто не було що їсти й вони змушені були ходити просити по людях. Та коли Марина підросла, вона зайнялася господою, вела господарство, поралася на городі. Вона повністю перебрала на себе обов’язки матері та батька і їм вже не доводилося просити їсти, але запої матері все ще завдавали клопоту. 

У сім’ї Сашка була зовсім інша ситуація. І батько і мати були на своєму місті та всіляко допомагали своїм дітям: виховали, вивчили, допомогли стати на ноги. Та коли діти розлетілися з батьківського гнізда, помер і чоловік Галини й зосталася вона на самоті у своїй хатині. Діти відвідували лише у свята і Галина часто почувалася самотньою, а остання новина від Сашка ще більше її вивела з колії. Сашко повідомив, що одружується з Мариною.

Недарма люди кажуть, що невістка – чужа кістка. Так і сталося в родині Галини. Вона не прийняла свою майбутню невістку і всіляко намагалася відвадити сина від неї. Проте дарма, тому що Сашко палко кохав свою Марину і не зважав на дорікання матері.

Галина не йняла віри та все голосила до сина:

  • Яка мати така й дочка! А ти подумав, що на селі тепер говорити будуть? Це ж яка ганьба! Ніколи не прийму її, навіть, хай й не підходить до мене!
  • Роби як знаєш, а я не покину Марину, – відрізав син у відповідь і миттю пішов геть з будинку.

Вони одружилися того ж тижня. Тихо та скромно відсвяткували у колі найближчих друзів. Мати, ясна річ, не було на тому весілля. Вона поралася по господарству і навіть чути не хотіла нічого про весілля сина. Люди, які йшли з того святкування, бачили як Галина працює на городі. Одна сусідка вирішила переконати Галину змінити гнів на милість, сказавши:

  • Галю, не злися, Марина така хороша, а працьовита яка. Все господарство на ній і сестер ще встигає доглядати. Твоєму сину буде добре з нею. Краще привітай дітей з одруженням
  • Не хочу бачити й чути нічого про неї! – відповіла Галина і далі продовжила роботу.

Молодята оселилися у будинку Марини, адже свекруха і чути нічого не хотіла про невістку, не те щоб жити з нею. Місця у будинку було замало, та й ще мати Марина постійно приводила дружків по чарці. Сашко спочатку терпів, а потім вже почав дорікати Марині за матір, та вона ніяк не могла її напоумити. Зрештою після року такого життя Сашко не стерпів та покинув Галину. 

Марина ревно плакала та просила повернутися, проте Сашко не зміг вже більше терпіти часті запої тещі та злидні. Щоб скоріше забути все це він прийняв пропозицію роботи у Польщі. 

Галина і надалі залишалася сама. Діти все рідше навідували матір, проте не забули надсилати кошти. 

З того часу минуло двадцять років. Минули роки, мов мить. Галина вже не могла як раніше доглядати за господою, сили її марніли й вона все частіше бідкалася на своє життя.

Марина стала вихователькою у дитячому садку. За ці роки вона так і нікого не зустріла. Марина знайшла втіху у дітях, за якими доглядала. Вся малеча її любила, тому що вона ставилася до них як до рідних, віддаючи всю свою любов та тепло. 

Дорогою від дитсадка Марина постійно проходила повз подвір’я колишньої свекрухи. Іншого шляху не було як обійти, та вона і не шукала. Марина не тримала зла на неї й щоразу віталася, коли бачила її на городі чи подвір’ї. Та Галина постійно удавала, ніби не чує тих вітань, або не хоче чути. Вона все ще вороже ставилася до неї.

Одного дня Марина примітила, що свекруха сидить на городі та важко дихає. Вона вперше тоді зайшла на подвір’я аби дізнатися, що з нею. Галині щось тисло у серці й не давало дихати. Марина допомогла свекрусі піднятися та викликала швидку. Вона пробула з нею у лікарні весь день та майже ніч. Лише під ранок поїхала, бо ж мала йти на роботу у дитсадок. Та лиш робота закінчувалася Марина миттю на автобус і до свекрухи. Вона ж і доглядала за нею вже після того, як її виписала з лікарні. 

Галина весь цей час погано себе почувала і плакала, але від хвороби, а від того наскільки сильно вона помилялася щодо Марини. І через свою помилку зіпсувала життя і собі і їй. 

Раз Марина, як і зазвичай, спекла пиріг, назбирала фруктів і пішла провідати Галину. Та, увійшовши в будинок, Марина від несподіванки упустила і пиріг, і фрукти. Біля ліжка Галини сидів Сашко.

Оцените статью
Недарма люди кажуть, що невістка – чужа кістка. Так і сталося в родині Галини. Вона не прийняла свою майбутню невістку і всіляко намагалася відвадити сина від неї. Проте дарма, тому що Сашко палко кохав свою Марину і не зважав на дорікання матері.