Нещодавно були ми на зустрічі одногрупників. І дуже здивувалися, коли до нас зайшла літня жінка. Ми подумали, що то хтось з викладачів. Хоча ми їх і не запрошували. А виявилося, що то була Ткаченко Марія

У нас була надзвичайно дружня група в педагогічному університеті. Ми завжди весело проводили час і наполегливо навчалися. Тож усі на випускному вирішили, що зустріч одногрупників організовуватимо кожні п’ять років.

Ми повинні були зустрітися вже втретє, адже минуло вже 15 років з дня нашого випуску. Цього разу зібралися майже всі. Уже збиралися сідати за стіл, як до залу зайшла якась літня жінка. Спочатку нам здалося, що це хтось з викладачів. Однак потім ми зрозуміли, що помилилися. По-перше, нікого з них ми не запросили. По-друге, жіночка виглядала набагато старшою від нас, однак, коли вона представилася, ми роти повідкривали від того, що перед нами стояла наша одногрупниця Марія Ткаченко.

Ми буди дуже здивовані. Вона була найкрасивішою дівчиною у групі та найкращою студенткою. У неї завжди всі списували і ми були впевнені, що вона обов’язково буде відмінним педагогом. А хлопці з університету їй постійно дарували квіти та увагу, залицялися один поперед одного. Однак Марія була дуже серйозною. Вона вибрала свого єдиного Павла.

На зустрічі ми її не впізнали геть. Раніше вона була енергійною, веселою та доглянутою. Зараз же перед нами стояла худорлява жінка з байдужими, повними відчаю очима. Беж макіяжу, з непривабливими нігтями та зморшкуватими руками.

Виявилося, що Павло покинув її з трьома дітьми. Мешкала Марійка у селі, де сама обробляла великі ділянки городини та вела господарство. Вона не хотіла йти навіть на зустріч, їй було соромно. Та мама вмовила її, щоб  трохи розвіялася.

Ми все зрозуміли. Через декілька днів наші одногрупники були у Марії. Дівчата наполягли, щоб Марія зробила манікюр та сходила до перукарні. Яка ж вона була чарівна після того! Хлопці ж допомогли одногрупниці по господарству, накололи дрова на зиму.

Приємно було бачити очі Маші після цього! Вона розквітла і наче повернула свою молодість. Вона була щаслива та задоволена.

Якою ж є важливою підтримка близьких людей! Марія не очікувала, що ми зробимо їй такий подарунок та приїдемо у гості. Сподіваємося, у нашої одногрупниці тепер все буде добре!

Оцените статью
Нещодавно були ми на зустрічі одногрупників. І дуже здивувалися, коли до нас зайшла літня жінка. Ми подумали, що то хтось з викладачів. Хоча ми їх і не запрошували. А виявилося, що то була Ткаченко Марія