Нещодавно я пережив одну історію свого друга, яка заставила мене змінити своє ставлення до життя.
Нещодавно пішла з життя його дружина. Я зайшов до нього, щоб підтримати, висловити співчуття.
Він завів мене в спальню і дістав чемодан, в якому лежала дорога жіноча білизна.
– Глянь! Ці речі я придбав більш як сім років тому під час подорожі у Францію. На ній досі збереглися етикетки. Дружина не одягнула цієї білизни жодного разу. Навіть не поміряла. Вона тримала її на особливий день.
І ось цей день настав. Дружина мого друга відійшла в інший світ. Її чоловік вийняв білизну з чемодана і поклав на ліжку, де вже були приготовані на такий випадок інші речі.
Білизна справді була дуже красива.
Мій друг пильно й сумно дивився на ці речі, а потім заявив:
– Часто протягом життя ми чекаємо настання особливого випадку. Я зрозумів, що не треба нічого чекати! Кожна мить є тим самим особливим моментом.
І справді так! Ми часто багато приємностей відкладаємо на потім, яке, як і в цьому випадку, може і не настати. Треба насолоджуватися кожною миттю життя. Жити тут і вже.
Під впливом цієї історії я змінив своє ставлення до життя, до багатьох речей у ньому. Я перестав відкладати речі, як і події на потім. Втішаюся тим, що можу, вже нині. Більше став спілкуватися з друзями, рідними. Більше уваги почав приділяти взаєминам. Ціную кожну мить, кожну подію і річ, які приходять в моє життя.
Тепер п’ю каву з найкращого сервізу, що є в моєму помешканні. Одягаюся в речі, які мені зручно і до лиця, а не чекаю особливого випадку.
Я зі свого лексикону прибрав поняття «на потім», бо воно по суті рівнозначне – ніколи! Я зустрічаюся з людьми, з якими мені приємно і яких хочеться бачити.
Думаю, що дружина мого друга, коли б знала, що відійде з життя так рано, то не відкладала б красиві речі на невизначений час.
Я використовую всі можливості радіти життю тут і зараз. І це зробило моє життя трохи щасливішим і насиченішим. Адже кожен день є особливим, бо він неповторний.
