Ми з Любою, моєю невісткою, якось одразу добре поладнали. В нас з нею багато в чому збігаються погляди на життя, на порядок в сім’ї. Люба — дівчина не дурна, вона знає, як зробити все так, щоб було правильно. Тому я аж ніяк не очікувала, що вона видасть таку несподіванку.
Ми з чоловіком дітям дуже допомагаємо, бо наразі є можливість. Син у нас був тільки один, а тепер ще донька у ролі Люби з’явилася. Наші діти найближчі й найдорожчі для нас, тому ми готові їм віддати все, що маємо. Може на старості літ нам це вернеться.
Але зараз ближче до нещодавньої події. Діти вирішили придбати квартиру. Після весілля підрахували всі свої заощадження, щось трохи ми додали, трохи свати й назбиралася необхідна сума. Діти й квартиру собі гарну вже підшукали, хоч це й зайняло купу часу. Наразі залишилося тільки все узгодити й оформити документи. Але тут виникла така ситуація. Люба заявила, що квартира має бути оформлена тільки на неї. Бо в разі розлучення вона не матиме куди податися. Такий собі аргумент, якщо бути відвертою…
Я б може цього й не мала чути, але до мене прийшов син, щоб порадитися, що це все означає. Я була не на жарт здивована такою впевненістю невістки стосовно того, що вони тільки кілька місяців, як шлюб взяли, а вона вже план складає, де житиме в разі розлучення. Якось не правильно все це, як після таких слів довіряти своєму партнерові?
Я пообіцяла синові, що поговорю з нею. Подзвонила Любі, запросила ввечері на каву. Сіли ми говорити, а вона почала мене переконувати, що інакше й бути не може. Що вона народить нам онуків, значить квартира має бути її, за всі ті жертви, на які вона піде. А ще в неї якась подруга погодилася оформити квартиру на чоловіка, а він потім їй зрадив і виставив за поріг ні з чим. Вона думає, що з Тарасом все так само буде…
Я вже почала думати, чи не перехвалила я її. Сказала, що оскільки складаємося ми усі порівну, значить і квартиру будемо оформлювати на обох, а як не хоче такого, то хай не купляють, а продовжують орендувати. Багато людей живе так, хіба, обов’язково має бути своя квартира? Крім того, натякнула, що мені зовсім не подобається те, як думає Люба.
Ось ці її загадки на майбутнє про розлучення, зради, народження дітей для якоїсь вигоди — це не добре, це не є здорові стосунки й тим більше сім’я. Якщо вона вже тепер сумнівається у моєму синові, то немає чого собі і йому голову морочити. Нехай подає на розлучення. В сім’ї має бути довіра одне до одного, а між Любою й Тарасом я цієї довіри не побачила.
