Незнайомка відівчила мого сина капризувати та влаштовувати істерики

Сина я віддала у дитячий садочок дуже рано, йому тоді було лише два роки і три місяці. Спочатку я залишала його на двадцять хвилин, потім на годину, а тоді на дві години, а зараз він залишається до обіду. Він добре ладнав з виховательками і дітьми. Андрію у дитячому садочку подобалось і він не плакав. Про мене він навіть і не згадував.

Коли я забирала сина з дитячого садочка, то він вимагав цукерки. Я один раз купила йому солодке і після цього він вирішив, що кожного дня я маю йому щось приносити. Я не хотіла кожного дня купувати йому цукерки, бо не можна дитину кожного дня годувати солодким. Це шкідливо для його здоров’я. Я старалась його відволікти, але все було марно і нам доводилось після дитячого садочку йти в магазин, бо син влаштовував істерики.

Після того, як ми купували цукерки він просив мене, щоб я на руках його несла додому. Але Андрій дуже важкий і мені було важко його нести. Він плакав та кричав, я просила його йти додому, а він продовжував кричати та вимагати взяти його на руки.

Одного разу я несла важкий пакеті і син плакав та просив, щоб я взяла його на руки. Я взяла його за руку і просила йти, а він щоразу голосніше кричав. Я не могла його заспокоїти і не знала, як реагувати на його плач. Я зупинилась та пробувала заспокоїти сина, погладити по голові, а він не заспокоївся. Я вже думала залишити сумку біля дороги і взяти хлопчика на руки.

Несподівано до нас підійшла жінка, вона подивилась на мого сина і сказала:

 – Який гарний хлопчик, мені якраз такий потрібний. Підеш зі мною.

Андрій налякався, перестав плакати і обняв мене.

– Я тебе тьоті не віддам. Йдемо додому.

Син узяв мене за  руку і слухняно пішов зі мною. Він більше не плакав, а час від часу дивився чи тітка не йде за нами.

Тепер син більше не капризує і не влаштовує істерики. Він запам’ятав незнайомку і тепер поводиться чемно. Навіть цукерок після садку не вимагає.

Ось сьогодні я була в магазині іграшок і бачила, як маленька дівчинка кричала та вимагала ляльку Барбі, а її мати не знала, як її заспокоїти. Я хотіла підійти до неї і сказати: «Яка гарна дівчинка, зараз я тебе заберу!».

Оцените статью
Незнайомка відівчила мого сина капризувати та влаштовувати істерики