Ніч0г0 ні у кого просити не буду! Навіть у найрідніших!

Хочу розповісти про свій життєвий принцип – ніколи нічого не просити ні в кого. Я давно вирішила, що це найкраща позиція. Я не звикла викликати жалість до себе. Ні в кого. Навіть у дітей.

Мені вже 55 років. В останні дні почуваю себе просто жахливо. Голова розривається, температура підвищилася трохи. Напевно, захворіла на грип. Спочатку хотіла попросити сусіда, щоб купив мені ліки. Згодом передумала. Не помру ж я без цього. Буду лікуватися тим, що в аптечці є.

Якось я попросила Тоню, свою іншу сусідку, купити мені хліба. У мене саме тоді тиск підвищився. Вона не відмовила. Та принесла аж на наступний день. Їй було ніколи. Іспити і все таке. Вона ж молода дівчина, студентка. Я чекала. Але ж не померла без хліба. Ні. Жива.

Колись я просила Ольгу, свою невістку, дати мені онуків на цілий тиждень. Для розради. Я ж самотня. Чоловік помер давно. Хотілося віддати часточку тепла. Моя невістка була дуже зайнята і так не привезла мені дітей. Тому більше я її не просила. Привезла вона все одно пізніше, коли їй потрібно було у відрядження їхати, а онуків не було з ким залишати. Не хочу просити нічого й у свого сина. Не буду заважати йому.

Я дотримуюсь позиції особистої незалежності. І ніколи не зраджую цьому принципу. Я більше ні в кого нічого не прошу. Від того жити стає легше. Я у цьому впевнена.

Колись у дитинстві я списала домашнє завдання з літератури у подруги. Вона була відмінницею. І коли вчителька дізналася, було нам обом! Було дуже неприємно і для мене, і для Ліди, моєї однокласниці.

Уже зі школи я почала виховувати в собі принцип ні в кого нічого не просити. Щоб не бути винною. Нікому.

Я не беру нічого в борг. Ні у кого. Грошей не вистачає – я розтягую продукти не на тиждень, а на два тижні. Не купую собі зайвих речей. Не їжджу на громадському транспорті, а пішки ходжу. Можна було б взяти гроші в борг, але я цього не роблю. Краще буду економити. Я ж не знаю, що подумають мої близькі. Можливо, декому буде й жаль ті кошти мені давати.

Я живу за принципом, що просити можна тільки те, без чого дійсно важко прожити. Не варто людям голову морочити через те, що щось потрібно.

Якщо на день народження або на іншу важливу дату, діти не зателефонували, чи друзі чи родичі, не треба з цього приводу переживати. Ну не привітали і все. Забули просто чи зайняті. Не прийшли привітати – ну то й що? Можна ж і самій відсвяткувати цю подію. Спекти пиріг, заварити трав’яний чай і посидіти одній. Книжку прочитати або серіал по телевізору подивитися. Але тільки не потрібно себе жаліти.

Спілкування важливе, звичайно, але не треба напрошуватися до людей. Не потрібно нав’язуватися. Адже якщо люди хочуть говорити зі мною, вони б прийшли до мене.

Дуже важливо у такі моменти не давити на жалість іншим. І особливо не жаліти себе. Треба розмірковувати так: від відчаю приходить образа, а за нею біль. Ці почуття псують власне здоров’я і відносини з іншими людьми.

Треба просто дякувати за все Богу. І просто жити. Адже це так важливо. Життя нам дається раз і ми не знаємо скільки, кому відміряно днів.

Я вважаю: прийде все про що ти мрієш лише тоді, коли ти не будеш нічого просить. Я не песимістка. Просто жити так легше. В цьому впевнена.

Оцените статью
Ніч0г0 ні у кого просити не буду! Навіть у найрідніших!