Коли я ще був малий, мені було тільки 8 років мої батьки розлучились. Я постійно і до зараз вражений терпінням моєї мами. Після розлучення я живу з мамою і за весь час ніколи не чув від мами чогось поганого про мого рідного тата. Напевно за її витримку доля подарувала їй чудового чоловіка, мого вітчима Івана.
Він також розлучений, але причина інша. Його попередня дружина дуже любила гроші. Завжди повторювала, що чоловік мало заробляє. Ото ж Івану набридло це слухати й він вирішив піти від дружини, склав свої речі й без будь-яких пояснень дружині пішов з дому. Він мав уже на той час сина, якому було 15 років і Іван пояснив сину, чому він йде.
Розлучившись справи чоловіка пішли вгору. Його підвищили на роботі й відповідно зарплатня збільшилась. Оскільки після розлучення чоловік залишив квартиру колишній дружині й сину, він зміг купити собі великий і гарний будинок в селі. З часом також змінив машину. Про це з часом дізналася колишня дружина і вирішила, що може повернути чоловіка назад у сім’ю, але вже пізно. Тоді Іван уже мав стосунки з моєю мамою.
Мене він прийняв як свою дитину, ми мали гарні стосунки. Я навіть називав його татом. З появою чоловіка у родині ми стали більш згуртовані та дружні. Я був радий за свою маму, адже поряд з цим чоловіком вона ніби розквітла, а щаслива мама – щасливі діти. Іван мені подобався як тато.
Минуло досить багато часу. Я виріс та поїхав на навчання. З часом у мене з’явилась своя сім’я. Вітчим, а згодом і мама вийшли на пенсію. Вони проживали чудове життя, відпочивали та насолоджували природою й один одним. На мою думку, у них все було чудово, але як виявилось це не, так.
Одного дня мені зателефонувала моя мама з проханням аби я приїхав до них. Я дуже злякався, адже раніше ніколи не просила, щоб я приїхав, я подумав, що щось сталося з вітчимом. Як виявилось я правий. Справді з вітчимом не все добре, але він не захворів, проблема в іншому. Як виявилось вітчим склав заповіт в якому все, що він має заповідає для свого сина, а вони вже більш як 30 років не спілкуються і ні його син, ні мій вітчим не знають один про одного нічого. Я ні в якому разі не хочу забрати собі його майно, але чому він не подумав про мою маму. Вона скільки сили й грошей вклала в будинок, а в результаті нічого не отримає. Ось яка подяка їй за це від вітчима.
Цей вчинок мене шокував. І як тепер моїй мамі далі жити разом з ним.
