Ніколи не думала, що моя маленька донечка настільки серйозно може роздумувати. Або ж історія про те, як ми ненароком зустріли батька моєї дитини.

У нашій квартирі справжнє жіноче царство. В ній мешкаю я, моя донька і моя мама. З батьком Олі ми навіть шлюб не брали. Ще під час вагітності зрозуміли, що категорично не підходимо один одному. Та тягли стосунки заради дитини. А коли дочці виповнилося 10 місяців, Льоня остаточно пішов із нашого життя. Я розумію, що в житті часто таке трапляється.

Доньку я, звичайно, люблю більше за все на світі. Весь свій час я приділяю їй, граюсь, виховую, балую. А моя мамуля в цей час має свою справу і весь час займається салоном.

Моя робота полягає у веденні звітності, бухгалтерії для знову ж таки нашого бізнесу. Мене повністю влаштовує життя, адже я і працюю, і мамі допомагаю, і маю багато часу на виховання дитини.

Минулого року моя донька перейшла до четвертого класу і на лінійці під палючим сонцем я мало не втратила свідомість. Та не від спеки, як ви подумали, а від того, що серед батьків першокласників стояв батько моєї дівчинки.

До речі, з дня нашого розриву Льоня ні разу не навідався до дитини, не допомагав матеріально і навіть не цікавився нашими справами. Лише декілька разів поштою ми отримували подарунки на День народження і Новий рік від нього. Без жодних підписів, побажань. Просто, сухо, бездушно.

Я мала надію, що Олечка не впізнає тата, та вона сотні раз переглядала його соціальні мережі, тому легко знайшла у натовпі. Вдома вона відразу поставила мені незручне питання:

– Матусю, ти така сумна, бо побачила його?

– Так, я бачила його, але засмутилась лише через те, що він навіть не підійшов до тебе. Напевно, тобі дуже образливо, мила.

– Та ні, мені все одно.

– Хіба тобі не захотілося в той момент, щоб тато був поряд з тобою, а не з іншою дитиною?

– Ні, мені вистачило того, що поряд була ти і бабуся. А от тата у мене немає і він мені не дуже то й потрібен. Якщо він зможе любити того першокласника, то я за них обох рада.

Між нами повисло мовчання. Я навіть не знала, що відповісти на такі серйозні слова від такої маленької дівчинки. А тоді Оля підійшла до мене, міцно обняла і прошепотіла:

– Я люблю тебе дуже-дуже, матусю. Ти стільки робиш для мене, що цієї любові вистачить і за батька.

Оцените статью
Ніколи не думала, що моя маленька донечка настільки серйозно може роздумувати. Або ж історія про те, як ми ненароком зустріли батька моєї дитини.