Знаєте, можна завжди виправдати свою паршиву та неблагородну поведінку, можна виправдати власну жорстокість. Проте вже давно б не залишилось на нашій планеті ні доброти, ні хороших відносин, якби всі так вчиняли.
Звісно ж можна посилатися на необхідність, обставини, проте байдуже, якщо ти вчинив з людиною, так, як вона вчинила з тобою(в плані образи, приниження і т.д.), то ти автоматично опускаєшся на її рівень і це ніяк тебе не робить кращою людиною, ніж твій кривдник. Навіть якщо твій візаві тебе ну неймовірно сильно образив, завдав болю(як морального так і фізичного), а виникаюче бажання помститись сповна природнє та начебто «виправдане».
Якщо ви обрали помсту – ви обрали шлях слабкої людини. Дочекайтеся ситуації в якій ви можете образити свого кривдника, чи принизити його, коли той потребував підтримки та допомоги і тоді ви станете слабкою та низькою людиною. Не показуйте свою доброту та поблажливість – ви станете знову ж таки такою ж слабкою та низькою людиною.
Так, бути добрим до тих, хто робить вам зло важко, неймовірно важко. Але якщо відповідати на зло злом кращим від цього ніколи не станете.
Вважати себе жертвою дуже зручно, адже це може бути переконанням, що ви можете вчиняти таке ж зло, яке вчинили з вами. Проте це взагалі не виправдання поганим вчинкам. Ні каплі.
Ніколи не ставайте гіршими за тих, що творять казна-що та трапляються вам на шляху. Не ставайте гіршими за своїх кривдників.
