Ніщо не віщувало б_іди, як раптом по селу пішла чутка, що тітка Надя знову залишилася сама — Ігор лишив їй свого сина й пішов до іншої жінки.

У нашому селі живе жінка — тітка Надя. Вона не раз ставала темою для пліток. Але тітка не робила чогось такого, щоб викликало такий резонанс, жила собі спокійно, нікого не чіпала й нікому не заважала. Людям просто зайнятися не було чим і вони пхалися в її й без того, нещасне життя.

Скільки себе пам’ятаю, тітка Надя завжди була самотня. В неї була мама, але померла багато років тому, батька тітка ніколи не бачила. Так мені розповідала моя мама. Вони з тіткою Надею були майже однолітками, дружили й час від часу спілкувалися.

Тітка Надя не виділялася красотою серед інших жінок. З молодості в неї були страшні, спрацьовані руки, бо змушена була тяжко працювати на полях, під палючим сонцем. Це був її єдиний заробіток, бо освіти у неї як такої, не було.

Та й кавалерів теж, всі її стороною обходили, адже були дівчата й багатші, й вродливіші набагато. Тоді, коли всі її знайомі виходили заміж і сім’ю заводили, тітка Надя бігала на роботу, а з роботи — додому, доглядати стару й хвору матір. Словом, щастя вона ніколи не бачила. А як мама померла, тітка залишилася сама і нікому не потрібна.

Сусідок з їхніми злими язиками дуже турбувала доля Наді. Їх хвилювало, що їй вже 40 виповнилося, а вона ще жодного разу не була заміжня й дітей немає. Але на диво усім, до тітки Наді став приїжджати якийсь чоловік. Спочатку бував у неї кілька разів на тиждень, а потім і зовсім перебрався жити. Але перебрався не сам, а з сином.

Так ніхто й не дізнався, як вони познайомилися й коли, тільки відомо було, що чоловіка звати Ігор, а хлопець, що з ним приїхав — його 6-ти річний син від першої жінки.

Надя зажила щасливим сімейним життям. Ігор все робив по господарству й заробляв гроші. А малий Олег, так звали їхнього сина, ні на секунду не відходив від своєї нової мами, так сильно полюбив її. Сусіди дивилися на їхню сім’ю, й повірити не могли, а багато хто почав заздрити, що, мовляв, тітка Надя, така й сяка, а такого собі чоловіка пристойного знайшла. Але вони не зважали на ті погані слова й тихо жили близько 5 років.

Ніщо не віщувало біди, як раптом по селу пішла чутка, що тітка Надя знову залишилася сама — Ігор лишив їй свого сина й пішов до іншої жінки. І, на жаль, це виявилося правдою. Знову про тітку всі заговорили, але вона голову не опускала, бо не було чого.

— І що, ти тепер будеш чужу сина виховувати? — питали у неї сусідки.

— Для когось він може й чужий, а для мене — найрідніший. — коротко відповідала вона.

Хлопець був дуже гарний, працьовитий і розумний, а як підріс, став гроші додому приносити. Словом, жили вони й не бідували. Дядька Ігоря вже ніхто й не згадував, ніхто не знав де він і хто його нова жінка.

Але він сам про себе нагадав, бо через 4 роки повернувся назад до Наді й до сина. А коли Надя впустила його в дім, всі тільки сміялися з неї й називали дурепою. Мовляв, він раз загуляв, то загуляє і вдруге. Але помилилися ті, хто такі висновки робив.

Дядько Ігор після того, як повернувся, став пилинки з тітки здувати, ще більше про неї й про сина піклувався. Вони зіграли синові весілля, прийняли невістку додому й тепер бавлять внуків. Дядько Ігор знову заслужив її й сина довіру й з того часу більше нікуди не зникав.

Оцените статью
Ніщо не віщувало б_іди, як раптом по селу пішла чутка, що тітка Надя знову залишилася сама — Ігор лишив їй свого сина й пішов до іншої жінки.