Якщо чесно, то я вже навіть і не сподівався, що знайду кохання, але правду кажуть: воно приходить тоді, коли найменше цього очікуєш. Її звати Іванка, вона прийшла у нашу компанію минулого року і одразу запала мені в душу. Вона була такою молодою, щирою і відкритою, тож я не міг не закохатись у неї.
На щастя, вона відповіла мені взаємністю і ми стали зустрічатись. Я доволі старомодний, тому часто водив її у кіно і ресторани, дарував квіти і засипав подарунками. А вона дивилась на мене такими великим очима, що я готовий був віддати їй усе на світі. Вона ніколи не наполягала, щоб я за усе платив і дуже мило соромилась, коли я дарував черговий дорогий подарунок. Багатьох дивувала наша немала різниця у віці – 12 років, але я зовсім не відчув її. Мабуть, вона знову робила мене молодим.
Через рік я зрозумів, що готовий провести з нею усе життя, тому й зробив пропозицію. Вона погодилась і досить скоро ми одружились. Я почувався найщасливішим чоловіком на світі і сподівався зробити і її щасливою.
Одного разу ми зустрілись із давнім другом. Він живе у іншому місті, тому нам рідко вдається бачитись, але я завжди поважав його думку. Із Іванкою вони ніколи не бачились, та й про моє одруження від дізнався лише через соціальні мережі. Я очікував, що він стане розпитувати і готовий був поділитись із ним цією радісною подією. Але друг розпочав розмову, якої я зовсім не очікував:
- Ну ти звісно молодець, що підхопив таку молоденьку, але ж ти розумієш, що вона з тобою лише через гроші?
- Чому ти так вирішив?
- Ну сам посуди: ти успішний, статний чоловік, начальник компанії, а вона молода працівниця у якої з кар’єрних досягнень лише одруження з тобою. Та вона ж очевидно розлучиться з тобою через декілька років і відсудить половину майна.
Я ще довго роздумував після тієї зустрічі. Звісно, що я не думаю, що Іванка мене використовує, до того ж він її зовсім не знає. Але його слова посіяли у мені якісь неприємні сумніви і я не знаю, як їх позбутись.
