Нині дружина вже майже чотири місяці перебуває у декретній відпустці. Вона жаліється, що дуже втомлюється доглядати за маленькою дитиною самотужки, доки я на роботі. Перестала виконувати елементарні жіночі обов’язки, ходить постійно, як у воду опущена. Я знайшов вихід

Нашому шлюбу вже понад шість років. Нашу сім’ю нещодавно ощасливило поповнення – довгожданий малюк. Та мені й на думку не спадало, що власна дружина так коли-небудь мене дратуватиме. Точніше, дратує не вона, а її поведінка. Нині дружина вже майже чотири місяці перебуває у декретній відпустці. Вона жаліється, що дуже втомлюється доглядати за маленькою дитиною самотужки, доки я на роботі. Перестала виконувати елементарні жіночі обов’язки, ходить постійно, як у воду опущена. Я знайшов вихід – вирішив, що хай вона повертається на роботу, а я доглядатиму нашу дитину сам.

До народження доньки, дружина була абсолютною іншою. Вона була активною, цілеспрямованою жінкою, за що я її й покохав. Мене приваблювало, що вона прагнула до постійного саморозвитку, не боялася приймати рішення і діяти. Про її іншу сторону я дізнався лише тепер. Найбільше, що мене дратує, це коли людина лінива й амебна. Саме такою тепер постійно бачу свою другу половинку.

Найважливіше те, що на мою професійну діяльність ця вимушена відпустка не вплине, адже я так само можу працювати на відстані. А от моя дружина, коли пішла у декрет, то взагалі перестала займатися будь-якою роботою. І це я маю на увазі не лише її офіційну роботу. Вона взагалі нічим повноцінно не займається, навіть домашніми обов’язками. Як би ж хоч хобі якесь мала. А так, вона впевнена, що коли стала матусею, то вже прибирати не треба, готувати на сім’ю їсти теж не обов’язково. Єдине, що кашку дитині замішає і спить поруч з немовлям пів дня.

Я вже розповів про нашу ситуацію близьким знайомим, щоб дізнатися чи це взагалі нормально? Але вони мене запевняють, що це минеться. Радять дати їй час звикнути до свого нового статусу. Та дитині скоро чотири місяці, а я ніяких позитивних зрушень не помічаю, скоріше навпаки, ситуація лише погіршується з кожним днем.

Моя мама теж не бачить великої проблеми. Стосунки у них з моєю дружиною хороші й вона цілком задоволена нею, як матір’ю своєї онучки. Мама радить бути терпимішим і не ображати зайвий раз дружину докорами.

Та я не вважаю, що констатація фактів – це образа.

Ввечері повідомлю дружині про своє рішення. Нехай виходить на роботу, а я доведу, що її поведінка надумана і можна усе встигати сидячи в декреті. Просто менше в смартфоні треба просиджувати.

Оцените статью
Нині дружина вже майже чотири місяці перебуває у декретній відпустці. Вона жаліється, що дуже втомлюється доглядати за маленькою дитиною самотужки, доки я на роботі. Перестала виконувати елементарні жіночі обов’язки, ходить постійно, як у воду опущена. Я знайшов вихід