Оченята дітей прямо горіли щастям, коли вони вперше переступили поріг нашого дому. Від того і ми були радісними.

Ми з чоловіком побралися після року стосунків. Всі родичі думали, що після весілля я одразу завагітнію, та от ми з Юрієм не поспішали заводити діток. Адже прекрасно розуміли, що спочатку потрібно довчитися, знайти гарну роботу, купити власне житло, а тоді таку відповідальність на себе брати.

На третьому курсі я вирішила знайти роботу. Юра також вже був працевлаштований, тож ми змогли взяти кредит на власну квартиру. І от нарешті там було зроблено довгоочікуваний ремонт. Тоді ми переїхали у власне гніздечко і потім задумалися над продовженням роду.

Та виявилося, що просто бажання мати дітей мало. Ми декілька разів відвідували різні клініки, їздили до ворожок, ходили по храмах. Та все це було марними стараннями. Довгих шість років ми шукали рішення цієї проблеми. А потім я розглянула варіант всиновлення дитини з дитячого будинку. Юрій прийняв мою пропозицію і ми стали підготовлювати всі потрібні документи.

Коли ми побачили всіх діток, то око впало на маленького хлопчика. На вигляд йому було рочки 3. Чомусь він не грався зі всіма дітками, а сидів осторонь і схлипував. Мені здалося, що він якийсь особливий і я вирішила, що ми заберемо його. Потім керівництво сказало нам, що у хлопчика ще є сестричка і розлучати їх вони просто не посміють. Ми не хотіли спочатку брати двох, але очі дітей справляли на нас величезне враження.

Тож діток ми забрали і просто не тямили себе від щастя. Їхні оченята прямо горіли щастям, коли вони вперше переступили поріг нашого дому. Від того і ми були радісними. Бажаю кожному пережити таке задоволення.

З того дня минуло вже чотири роки. Наша сім’я надзвичайно міцна і дружня. Діти люблять нас, а ми їх. А що найбільше дивує – декілька тижнів тому ми дізналися, що я вагітна. Напевно, сам Бог допоміг нам і віддячив за те, що ми пригріли сиріток.

Оцените статью
Оченята дітей прямо горіли щастям, коли вони вперше переступили поріг нашого дому. Від того і ми були радісними.