Завжди я думала, що маю дуже хороші стосунки із матір’ю свого чоловіка. Та виявилось, що все це було ілюзією. Адже якось я підслухала її розмову з подругою. І світ ніби обвалився.
Почнемо з того, що нещодавно нас свекруха запросила на свій День народження. Звичайно, ми відмовити не могли.
У шлюбі з Вадимом я вже понад чотири роки. Дякувати нашим батькам, проживали ми окремо і це було величезним плюсом.
Отож завчасно я взяла гроші з нашого бюджету та пішла обирати подарунок своїй свекрусі. Я поняття не мала, що їй ще б такого бракувало, тому і довго ходила та до всього приглядалась. Мені не хотілось дарувати якісь дурниці, а таки вразити маму чоловіка чимось гарним та корисним. І в одному із магазинів моя увага впала на чайний набір. Я знала, що Наталя Миколаївна дуже любить запрошувати подруг в неділю та пити з ними чай, щось обговорювати, тому і подумала, що такий подарунок буде доречним.
Взагалі запрошували нас на п’яту годину вечора, але чоловік раніше повернувся з роботи, тому ми й вирішили відправитися раніше. Я думала, що було б гарно щось допомогти свекрусі на кухні, а чоловік, можливо, щось із батьком робитиме.
Загалом робота у нас із іменинницею йшла швидко та злагоджено. Жінка запланувала стільки страв, що в мене аж голова обертом ішла. Я навіть не встигнула оком моргнути, як на свято уже прийшла й найкраща подруга Наталі Миколаївни. Я пішла переодягатися до приходу інших гостей, а подруги ще сиділи на кухні та щось собі балакали. Коли я вийшла до спальні, то зрозуміла, що забула свій телефон на столі і захотіла по нього повернутися. Але не встигла підійти до дверей кухні, як почула дивну розмову:
– Он в тебе невістка яка хороша, все допомагає, у всьому слухається, тебе шанує. Ото вже матимеш підтримку на старості літ.
– А хіба вона може інакше себе поводити? Все-таки мій син її вибрав, тому і прислужувати має. Якби не він, то так і ходила б ще в дівках, нікому не потрібна. Казали мені про її походеньки. Жаль, що не знала я цього до весілля. Не благословила б ніколи. А тепер вже що? Хай живуть, як вибрав таку.
На цьому моменті у мене по щоках потекли сльози. Я не могла повірити, що в світі існують такі двоякі, лицемірні люди. В очі вона одне, а за спиною – ось так. Той вечір я ще якось змогла там просидіти, але вдома чоловікові сказала, що ноги моєї в тій квартирі ніколи не буде.
