Одно знаю, довіряти дружині більше не зможу.

Ми з дружиною живемо двадцять років. За цей час багато чого було в нашому житті. І розчарування, і радість. Але ми завжди разом. А ще з молоду домовилися щодо грошей, ніколи не приховувати один від одного кошти. В нас є місце, куди складаємо зарплату, потім разом домовляємося, що в цьому чи іншому місяці потрібно купити. Решту відкладаємо на великі покупки. Спочатку так купили квартиру, потім машину.

Я завжди впевнений, що дружина не приховає від мене жодної копійки. Адже ми ніколи не перечили одне одному, якщо хтось захотів купити цінну річ для себе.

Одного разу я випадково дізнався від сестри моєї дружини, що бабуся залишила квартиру у спадок Ніні, дружині моїй. Я дивився розширеними очима, а дівчина розповідала далі, що Ніна встигла вже й переоформити квартиру на себе. Для мене то була велика новина. До цього часу таємниць між нами не було. Чи може мені так здавалося? І навіщо дружина так зробила? Не довіряє?

Вдома я все думав, питати, чи чекати, поки сама дружина розповість. Та Ніна все мовчала. А я думаю, чому так? Чому дружина приховує від мене свою квартиру? Що мені думати? Як далі довіряти, адже до цього нічого подібного не помічав. Чи може знайшла собі іншого і таким чином готує собі квартиру.

Я розумію, що потрібно запитати в неї, але чекаю, коли сама дружина зізнається. Щоб зрозуміти, чи довіряти їй надалі? З такими сумнівами минув місяць. Я не запитую, Ніна не зізнається. Скільки так триватиме, невідомо. Але одно знаю, довіряти дружині більше не зможу.

Оцените статью
Одно знаю, довіряти дружині більше не зможу.