Я дружина військового. Мене звуть Олена. Мій чоловік Тимофій часто у довгих відрядженнях по службі, а я тим часом виховую нашу донечку Марійку. Зазвичай влітку ми їздили до свекрухи в село, бо в неї й свіже повітря й розкішний будинок та й сад з землею, яка потребує догляду.
Моя свекруха Любов Леонідівна ще та жінка. Вже старенька звісно, але прочухана від неї може отримати кожен. Пів села її остерігаються. Я звісно інстинктивно чи може вже звикла завжди й в усьому її слухатись. Поки я зробила все за її правилами — в нас були ідеальні відносини. Чесно кажучи, поради свекрухи мені були до вподоби. Однак, коли моїй Марійці виповнилось 11 років, я почала помічати як свекруха починає втручатись в її становлення як жінки.
Одного дня, Любов Леонідівна навіть розмовляти з хлопцями їй заборонила, які тільки грались у дворі й наміру нашкодити або підштовхнути до непристойних дій не мали. Це безсумнівно! Однак, у бабусі Марійки своє кіно в голові! Але ця історія сталась наприкінці літа, потім ми поїхали в місто й знову до свят не відвідували село. А зимою зазвичай свекруха їздить до нас в гості!
Наступного літа на канікулах ми приїздили до неї знову. Чоловік залишився 2 тижні, а потім знову на службу аж до серпня. Любов Леонідівна почала прискіпливо і якось з нездоровою увагою поводитись з Марією. Постійно вона їй починає говорити про незаплановану вагітність, про цнотливість до шлюбу, про хлопців-покидьків.
Звісно, спочатку коли дочка мені почала це розповідати я не вірила, бо діти люблять все переказати на свій лад. А потім — я таке почула!
Після обіду я завжди в садку займаюсь прополюванням. Це моя звичайна справа вдень, однак того часу нависло таке пекельне сонце, що в мене запаморочилась голова і я вирішила прилягти на деякий час в ліжко, щоб полегшало мені від жаркого клімату.
І чую як спілкується моя дочка з бабусею. Донька їй говорить, що не буде одягати штани влітку — їй жарко в них, в шортах комфортніше!
На що моя свекруха у відповідь: “Ти, не будеш по моєму селу так ходити. В себе в місті хоч по кругу з хлопцями водися, а тут будеш поводитись шляхетно. Тебе мати не навчила? Не ганьби мене! А то я в сусідки Каті, внучка в 16 дитя принесла. Я тобі такого робити не дам!”
Я немов оскаженіла від таких слів. Миттю вибігла з кімнати, що Любов Леонідівна аж не зрозуміла, що я роблю вдень в ліжку. Почалась сварка, бо тут я її ні в якому разі не підтримую. Через якісь шорти 12-ти літній дівчинці такі слова казати? Тепер я їй кривдити точно не дозволю. Що це було? Звідки за 85 років життя у моєї свекрухи такі фантазії розвинулись?
Після того, як всі заспокоїлись, я відправила дочку в кімнату, а сама вирішила у дворі поговорити зі свекрухою й попередити їй про небажані для неї наступні дії, якщо вона не припинить говорити з моєю дочкою як з повією. Любов Леонідівна ще більше озвіріла, сказавши, що я неправильно виховую дочку! І якщо я її не навчу моралі, терпимості та скромності, то за наслідки буду відповідати перед її сином”.
Ви уявляєте? Я пішла нагору не сказавши ні слова, але відчуваю, що ми востаннє приїхали до свекрухи в село.
