Одного дня я зрозумів, що у мене дуже наглі і неадекватні родичі, які користуються моєю добротою

Я не розумію людей, які хочуть скористатись добротою чужих людей. Вони хочуть усе отримати не докладаючи зусиль і думають, що всі їм мають допомагати.

Я звик багато працювати, бо народився у дуже бідній сім’ї. Я розумів, що мені ніхто не допоможе і усього я маю досягнути сам. Виховувала мене тільки мати і її зарплати нам ледве вистачало, тому я твердо вирішив, що коли виросту, то буду добре заробляти.

Я добре вчився в школі і вступив в університет на бюджетну форму навчання. Отримав диплом і знайшов хорошу роботу. А потім я одружився зі своєю колегою.

Перші чотири роки ми орендували квартиру, а потім купили свою власну. Ми тоді були дуже щасливими і розповіли про неї свої родичам та друзям. Усі мої родичі згадали про мене, вони хотіли приїхати до мене у гості. До мене телефонували навіть ті родичі, яких я ніколи не бачив. Вони думали, що я не маю їм права відмовити, бо вони мої рідні. Їх не цікавило чи хотів я, щоб вони до мене приїжджали.

Одного разу до мене зателефонував мій дядько і попросив, щоб його син пожив у мене декілька тижнів поки буде вступати в університет. Я погодився, бо згадав, що колись теж був у схожій ситуації і не мав де жити. Я пожалів хлопця, але моя доброта обернулась проти мене.

Олександр до мене приїхав вісім місяців тому і досі живе в мене. Він вступив в університет, а з’їжджати не захотів. Я декілька разів запитував чому він не переїжджає, а він ображався на мене і говорив, що я жалію йому квартиру.

Я не жалію йому житло, але не хочу жити з ним шість років поки він буде вчитись в університеті. Одного разу ми посварились і я виселив його з квартири.

Дядько на мене дуже образився і розповів усім родичам, що я поганий племінник і викинув його сина на вулицю. Тепер усі родичі на мене косо дивляться, а я просто хотів спокійно жити у квартирі з дружиною без сторонніх людей.

Оцените статью
Одного дня я зрозумів, що у мене дуже наглі і неадекватні родичі, які користуються моєю добротою