Одного ранку мені стало зле. Подумала, що потрібно купити тест, перевірити здогадку. Так і є. При надії. Повідомила Антону, він не дуже зрадів. Я думала носитиме мене на руках від радості, а він сидить задумливий. – Ми ж не планували одружуватися. Для себе пожити і взагалі, я не готовий.

З Антоном ми зустрічалися два роки. В нас було таке кохання, що заздрили всі, хто нас знав. Та ми не звертали ні на кого уваги. Добре разом, а то головне. Наші батьки не сумнівалися, що скоро весілля. Тому потихеньку готувалися. Між собою домовлялися, хто що дарувати буде, і де ми будемо жити. Ми з Антоном звичайно знали про їхні домовленості, посміхалися. Говорили батькам, що нікуди не поспішаємо. Рано готуватися до весілля.

Та одного ранку мені стало зле. Подумала, що потрібно купити тест, перевірити здогадку. Так і є. При надії. Повідомила Антону, він не дуже зрадів. Я думала носитиме мене на руках від радості, а він сидить задумливий.
– Ми ж не планували одружуватися. Для себе пожити й взагалі, я не готовий.

Після цих слів я повернулася і пішла геть. Наступного дня чоловік приходив, вибачався. Та я сказала, нехай не переймається. Нічого немає, помилка, не стала далі з ним розмовляти. Того дня виїхала з міста.

У мами є сестра, яка живе в селищі міського типу. До неї я і направилася. Тьотя Надя мешкає одна, прийняла мене добре, говорила, що наразі сумувати не буде. У визначений термін народився синок Олег. Тьотя Надя допомагала мені. Якби не її підтримка, не знаю як би я жила в непростий для мене час. Мама приїжджала, розповідала, що Антон один. Випитує де я, але мама не признається.

Коли Олегу виповнилося п’ять років, ми нарешті приїхали в рідне місто. Тато мій захворів. Тому не думала про Антона, а швидше до тата. Зустріли нас із радістю. Тато на ноги підвівся, коли побачив онука. Хтось зі знайомих сказав Антону, що ми приїхали. Тому що вже надвечір він прийшов до нас. Коли побачив Олега, зрозумів чий син. Дуже схожий на свого тата.

Просив пробачення, що тоді так поступив. Всі ці роки тільки й думав про мене. Не хотів ні з ким зустрічатися. А коли побачив сина, то зрозумів, на колінах стоятиме, поки не прощу. Та в мене образа давно пройшла, кохаю Антона. Коли побачила, зрозуміла, що нічого не минуло. Він найдорожчий у світі чоловік. Відтоді не розлучалися. Але Антон і дотепер дякує мені, що народила сина, не злякалася труднощів. Говорить, що жінки сильніші духом за чоловіків.

Оцените статью
Одного ранку мені стало зле. Подумала, що потрібно купити тест, перевірити здогадку. Так і є. При надії. Повідомила Антону, він не дуже зрадів. Я думала носитиме мене на руках від радості, а він сидить задумливий. – Ми ж не планували одружуватися. Для себе пожити і взагалі, я не готовий.