Одного разу бабуся розповіла мені історію про двох дідусів. Та історія припала до душі.

Моя бабуся була не дуже говірлива. Я звикла до того, що говорить все тільки по ділу. Просто так розмови не веде. Всі вважали, що то один не достаток у неї, більше ніяких не було. Вона робила все правильно. Як бабусі то вдавалося, невідомо. Але звикли, що помилки в неї не буде. Тому коли мене залишали на канікули в бабусі, знали, що в кінці літа я приїду додому вихованою дівчинкою. Правда до наступного літа гарна моя поведінка кудись дівається.

В цьому році я знову у бабусі. Я люблю, коли мама з татом їдуть додому, і ми з бабусею залишаємося удвох. Нам є про що поговорити. Вона розповідала мені про свою молодість. Навіть про хлопців, які колись за нею впадали. Ті хлопці наразі старі діди. Бабуся вказує мені на них. А я підліток, мені смішно, як такі старі діди могли бути хлопцями. Бабуся, то зрозуміло. Я бачила її світлини, де вона молода і красива. А дідусів не уявляю молодими.

Одного разу бабуся розповіла мені історію про двох дідусів. Та історія припала до душі. Я часто просила, щоб знову і знову бабуся переказувала її мені. Тому, коли в черговий раз знову просила розповісти, бабуся говорить, що то останній раз. Їй вже набридло переказувати. Ми сіли на ґанок. Вечоріло. Сонце сідає за обрій. Жара вже спала. Подув прохолодний вітерець. Пахнуть матіоли. Краса. Бабуся почала свою розповідь.

На краю міста чоловік із дружиною купили невеличкий будинок. Не для себе, для тата чоловіка. Вони всі жили разом. Але бабуся померла. Раніше вона готувала, прибирала. Наразі це все робить невістка. Але їй не подобається, що потрібно опікуватися свекром. От вона та умовила чоловіка купити будинок, щоб дідусь жив окремо. Продукти йому возити будуть. А так житиме, нікому мішати не буде.

Так і зробили. Дідусь не проти. Йому також незатишно у квартирі з невісткою. Зробили невеличкий ремонт в будинку, і згодом перевезли Олексія Єгоровича на постійне місце проживання. Поруч жив також дід Іван Трохимович. Роками вони майже однакові. Спільні інтереси мають. Тому Іван Трохимович часто приходив до Олексія Єгоровича поговорити. Тільки дідусь Іван помітив у дідуся Олексія одну дивину.

Коли Олексій Єгорович стоїть спиною до Івана Трохимовича, таке відчуття, що глибоко замислився. Тільки коли дід Іван троне його за плече, тоді обернеться і вони говорять про все на світі. Особливо дід Олексій любить розмовляти про музику, навіть пісні наспівує. А голос у нього красивий. Якби вивчився, то знаменитим став би, так говорив про нього дід Іван. Дід Олексій усміхався, говорив, що в той час не до співів було.

У мами з татом шість дітей. Тому коли старші підростали, йшли працювати, щоб батькам легше. А він Олексій другий по старшинству. Також працювати пішов. А музику любить. Іван Трохимович запрошував до себе Олексія Єгоровича. В нього був старовинний програвач. Він ставив пластинку і вони слухали музику. Інколи дід Олексій вставав додому йти раніше, ніж закінчиться музика. Але на такі дрібниці дід Іван не звертав уваги.

Добре їм жилося поряд, не скучали. Так було до тих пір, поки не сталася біда. Один раз дід Іван глянув на подвір’я сусіда і побачив, як із вікна йде дим. Він зателефонував на пожежну, а сам побіг рятувати діда Олексія. Його він побачив на дивані, той спав. Дід Іван щосили почав кричати, але Олексій не ворушився. В цій кімнаті диму поки що мало, але дід Іван вже не залізе через вікно. А двері замкнені зсередини.

Іван хрип від крику, гукаючи товариша, поки не приїхала пожежна машина. Діда Олексія врятували. Приїхала швидка допомога, і його забрали в лікарню. Через деякий час приїхав син. Дід Іван розповідав тому як побачив дим, як гукав Олексія, але він не реагував.
Так, тато у нас повністю глухий, – сказав син,- він розуміє, коли дивиться на ваші губи.
Дід Іван стояв ошелешений. А як же він музику слухав?

Оцените статью
Одного разу бабуся розповіла мені історію про двох дідусів. Та історія припала до душі.