Одного вечора Анна прийшла пізно. Віталій запитав, що трапилося? – Я з тобою розлучаюся,-говорила дружина,-набридло дивитися на твою зовнішність. Хоч би коли прибрався, купив собі щось нове. – А ти для чого, чому не опікуєшся доньками, не проводиш час зі мною? Де ти взагалі ходиш? – А це вже не важливо. Завтра я піду назавжди. Доньки з тобою поки що залишаться, потім візьму до себе, коли влаштуюся. – Йди.

Віталій одружений з Анною давно, років одинадцять минуло. Мають двоє дітей. Ними опікується Віталій. Так сталося, що після народження першої донечки Ангеліни, чоловік допомагав дружині. А вона віддалялася від своїх обов’язків. Та все ж таки готувала їсти, дивилася за донькою, поки чоловік на роботі. Після народження Вікторії, Анна згадала, що вона жінка, і їй потрібно мати гарний вигляд. Коли доньки пішли в дитячий садок, всі обов’язки щодо опікування дітьми лягли на плечі Віталія.

Він водив їх в садочок, увечері поспішав за ними. Вдома готував вечерю. Минали роки. Анна ходила вся доглянута, не скажеш. Що має двійко діток. З часом почала зверхньо поводитися з чоловіком. Дивилася на нього і думала. Що вона гідна кращого, а не такого чоловіка, який навіть не дивиться за своєю зовнішністю. А Віталію не до зовнішності. Доньки ходять в школу, потрібно зробити з ними домашні завдання і взагалі, вечеря, прибирання, немає коли дивитися за собою.

Одного вечора Анна прийшла пізно. Віталій запитав, що трапилося?
– Я з тобою розлучаюся, – говорила дружина, – набридло дивитися на твою зовнішність. Хоч би коли прибрався, купив собі щось нове.
– А ти для чого, чому не опікуєшся доньками, не проводиш час зі мною? Де ти взагалі ходиш?
– А це вже не важливо. Завтра я піду назавжди. Доньки з тобою поки що залишаться, потім візьму до себе, коли влаштуюся.
– Йди.

Більше нічого не сказав Віталій дружині. Не вмовляв, не затримував. Анна пішла з внутрішньою образою, що чоловік не намагався її затримати, умовляти.

Минув рік. Не склалося життя Анни так, як вона хотіла. Той чоловік, до якого тоді пішла відмовився брати її дітей до себе. Вимагав постійної уваги до себе. Щоб у квартирі чистота, приготований обід, вечеря. Якщо Анна пішла куди, щоб звітувала. Гроші його не мала права брати. А своїх їй не вистачало. Тому давно не ходить до салону краси, змарніла.

Одного разу зустріла в супермаркеті Віталія. Він ішов під руку з жінкою, привабливою. Віталій виглядів дуже гарно. Вона вже й не згадає, коли в останнє він так вдягався. Мабуть, ще перед їхнім весіллям. Наразі вдягнений зі смаком, помолодів. Поруч із ними йшли її доньки. Весело щебетали з тією жінкою. Анна відійшла в сторону, щоб її не помітили. Поглянула на себе в дзеркальну вітрину. На що схожа? На неї дивилася жінка старша своїх років з сумними очима.

Отак запросто віддала своє щастя іншій жінці. А сама залишилася ні з чим. Згадує, як гарно жили з колишнім чоловіком. Як Віталій пилинки з неї здував. Ніколи не дорікав їй. Наразі Анна знає, що поводилася не найкраще, але Віталій кохав її й не звертав на те уваги. І з чим залишилася? Додому повертатися не хотілося. Знає, що чоловік чекатиме звіт, що купила, куди витратила гроші. Як же гірко на душі.

Оцените статью
Одного вечора Анна прийшла пізно. Віталій запитав, що трапилося? – Я з тобою розлучаюся,-говорила дружина,-набридло дивитися на твою зовнішність. Хоч би коли прибрався, купив собі щось нове. – А ти для чого, чому не опікуєшся доньками, не проводиш час зі мною? Де ти взагалі ходиш? – А це вже не важливо. Завтра я піду назавжди. Доньки з тобою поки що залишаться, потім візьму до себе, коли влаштуюся. – Йди.