Одного літа моя дружина поїхала на відпочинок і зникла. Два дні від неї не було жодної звістки, а на третій день мій мобільний подзвонив. Та нажаль замість Ірини я почув незнайомий голос чоловіка. Він мені сказав, що вони з моєю дружиною люблять один одного і вона більше ніколи не повернеться додому. Спершу я не знав, що казати родичам , друзям та знайомим, як пояснити сину куди пропала мама. Для всіх я вигадав історію, що дружина поїхала закордон навчатися омріяній професії візажиста та паралельно працювати. Але так, як ми живемо в невеликому місті, люди почали говорити, що все не так як я розповідаю. Дружина повернулася, але аж через 20 років і я її прийняв.
Так склалося, що я закохався у свою дружину з першого погляду і майже одразу зробив їй пропозицію. Мені на той час було 30 років, я хвилювався, що Ірина може знайти варіант кращий за мене тому вирішив довго не думати, а одразу одружуватися з нею. Ірина була для мене найкращою жінкою, моя любов до неї була безмежна.
Мені дуже імпонувала її турбота, доброта, а особливо поступливий характер, я розумів, що з такою прекрасною жінкою можна створювати сім’ю. Наші знайомі, дивлячись на нас прагнули побудувати такі самі теплі відносини. Згодом після одержання Ірина звільнилася з роботи і по суті відповідала за наше сімейне гніздечко, і варто сказати що в неї це прекрасно виходило, вона прекрасно піклувалася про мене, кожен ранок на мене чекав смачний сніданок, та запашна кава у ліжко. Поруч з нею я почував себе щасливою людиною. А коли Ірина народила мені сина я був на сьомому небі від щастя.
Я ж старався бути ідеальним чоловіком для неї, з кожним роком моя любов ставала тільки сильнішою і вона здається з часом змогла полюбити. Адже я як ніхто дбав про неї пам’ятав всі святкові дати і завжди дарував хороші подарунки. Вона дуже цінувала те, що я для неї роблю, частенько вона говорила мені, який я хороший чоловік і що за мною, вона почуває впевненість в завтрашньому дні.
Тільки одного разу дружина захотіла поїхати на відпочинок і наполягала що поїде сама, розвіється, відпочине від домашніх справ і зникла. Два дні вона не телефонувала і я не міг з нею зв’язатися, я хвилювався, не розумів що могло статися, обірвав телефон готелю де мала зупинитися дружина, зрештою вирішив поїхати на її пошуки. Але на третій день телефон подзвонив. Тільки замість Ірини з того боку був незнайомий мені голос чоловіка. Він мені сказав, що Ірина любить його і більше не повернеться до нас. Що вона хоче жити з ним, а ми з сином для неї тягар, з нами вона ніколи не здійснить свої мрії вона хоче реалізуватися як відомий стиліст, а для нас вона тільки доморобітниця. Він сказав щоб я прислав всі речі дружини до нього додому.
Спочатку я вирішив що це зі мною хтось так жартує. Попросив передати слухавку дружині, хотів спокійно з нею поговорити та з’ясувати в чому річ і чому вона зрадила не тільки мені , але і нашому сину. Вона взяла слухавку і байдужим голосом повідомила мене що подає заяву на розлучення, щоб я не хвилювався на рахунок фінансів, адже все спільне майно залишає мені а для забезпечення сина регулярно буде надсилати кошти на мій рахунок.
Для мене це був як грім серед ясного неба, я б ніколи не подумав що вона може так з нами вчинити, але опускати руки, чи почати заглядати на дно стакана я не міг, так як тепер мав один виховувати сина. Саме син витягнув мене з довгої депресії, дозволив знову відчути радість життя, він як ніхто незважаючи на свій юний вік підтримував мене і розумів.
Спочатку я не розумів, що мені казати синові, як пояснити куди пропала дружина родичами, друзями і знайомими. Тому вигадав історію, що дружина поїхала навчатися на працювати кордоном. Але так як населення нашого містечка невелике , і всі буквально знають один одного, спільні знайомі почали говорити, що все далеко не так як я розповідаю. Історія, що дружина поїхала за кордон не підтвердилася, і всі дізналися, що вона живе з іншим чоловіком.Одні мене підтримували, і казали що я обов’язково знайду іншу яка буде вірною і ніколи мене не покине інші говорили що я сам її вигнав, а треті і зовсім підозрювали, що я саме зраджував дружині тому вона не витримала і втекла.
Я нікому нічого не пояснював. Ніхто не міг зрозуміти що коїлося в мене на душі, і як важко мені було пережити зраду. Пояснити всім чому так у нас з Іриною склалося було неможливо. Скоріше за все, так сталося, тому що ми мало говорили один з одним, вона не розказувала про свої бажання, а в основному займалася мною з сином.
Розлучилися ми по-тихому. Коли зустрілися, то вона сказав лише одну фразу: «Розумієш, з тобою я відчувала себе тільки доморобітницею, а я хотіла здійснити свої мрії”
Я її відпустив. Синові про матір я не говорив нічого поганого, тільки пробачити її він так і не зміг. Одружуватися я більше не став, все боявся, що знову зрадять, а вдруге я би точно такого не пережив, тому жити ми стали удвох з сином.
За 20 років, які я прожив один з сином, наші спільні знайомі часто згадували про мою колишню дружину. Говорили, що у того чоловіка також був син від попереднього шлюбу,і що він напевно приворотним зіллям її обпоїв.
З часом я змирився зі своїм становищем, батька одинака, я перестав згадувати за свою дружину, хочу нас і пов’язували 7 років спільного життя.
І тут кілька тижнів тому дзвонить телефон. Піднявши слухавку я почув втомлений та стривожений голос Ірини, вона заледве могла розмовляти, колишня дружина розповіла що хворіє і її дуже потрібна моя допомога. Хоча в моєму серці ще таїлася образа на неї я не відмовив, і не сказавши нічого синові поїхав до неї в лікарню.
Коли вона мене побачила, то розплакалася, просила пробачити її, казала що не розуміє як змогла так з нами вчинити. Ми довго розмовляли. Так з’ясувалося, що її теперішній чоловік, відразу ж заборонив їй спілкуватися зі мною та сином. Він залякував її тримав під постійним контролем, перевіряв телефонні дзвінки, заборонив також спілкуватися з друзями, вона могла тільки ходити на роботу а у вихідні проводити весь час вдома за побутовими справами. Коли Ірина вирішила піти від нього він не відпустив постійними погрозами та залякуваннями змушував її залишатися з ним.
І так вона двадцять років жила з чужою для нею людиною і виховувала чужу дитину. А коли захворіла зрозуміла що втрачати і боятися більше немає чого тому вирішили розлучитися.
Я розумів, що не зможу залишити у важкі часи людину яку колись безмежно кохав, і як би мені важко не було всі ці роки, вирішив пробачити Ірину, і почати все з початку. Тільки син проти щоб я приводив її додому в наш будинок, він так і не зміг відпустити образи.
