От бувають такі люди, які розуміють що в тебе на серці та в голові, тільки но глянуть на тебе. От і Олена такою була. Маю підозри, що окрім розуміння людської психології, вона ще й мала задатки імпата.
Народилась вона в невеличкому місті, і все хотіла вибратись жити до столиці. Тоді я цьому значення не придавав. А от вона шкреблась за мене, як за ковток свіжого повітря для потопаючого.
-Ой, Максиме, ти навіть не уявляєш, як я тебе кохаю! Навіть не уявляю, щоб було, аби я тебе тоді не зустріла! Ти тепер для мене все життя! Ти в мене найкращий у світі!
Такими солодкими словами вона промовляла до мене кожного дня. Якось я й не помітив, як рожеві окуляри стали просто непроглядними. Я робив для неї все. Вона хоче нову брендову сумочку? Та, будь ласка! Піду в нічні підробітки, але вона купить її до кінця тижня. В цілому виходило так, що я цілими днями працював, навіть без вихідних. Десь колись один-два в місяць.
-Слухай, Максиме, тобі не здається, що наша квартира в такому страшному районі знаходиться, давай купимо нову десь в новобудові, а цю здавати будемо? Ось дивись, і дохід додатковий буде, і ми в кращому місці жити будемо.
-Можливо, ти й маєш рацію… Мені й до роботи звідси їздити не дуже зручно… Але в мене зараз немає такої суми, щоб хоч на перший внесок дати. Потрібно підзаробити…
-Ну любий, але я так хочу… ти ж в мене найкращий! Ти зможеш заробити! Якщо так критично, то я можу відмінити свої процедури у косметолога, буде економія.
-Та ні, люба, я щось придумаю, не хвилюйся.
От я й придумав. Друг запропонував разом через кордон машини ганяти, а різницю між покупкою та продажем в кишеню собі. Справа прибуткова, так би зміг швидко зібрати на нове житло.
Настав день, коли ми мали вперше їхати на закупку автомобілів. Дружина наготувала нам з собою в дорогу, так щиро попрощалась, побажала легкої дороги. Я з серцем, повним любові поїхав. Дорога не задалась з самого початку. На кордоні взагалі не впустили, щось не сподобалось відділу безпеки. Відправили нас додому. Під ранок я стояв вже під своїм під’їздом. Здивувався, що у вікні світло горить. Заходжу до квартири, лунає спокійна романтична музика. Проходжу далі, а там розкидані речі… не тільки моєї дружини. Вже серце до п’яток впало. Відразу зрозумів, в чому справа, проте вірити не хотілось до самого кінця. В спальні я застав дружину та її давнього “друга” дитинства.
Ну що ж, не дарма вона мене постійно намагалась роботою завантажити…щоб не заважав. Дякувати Богу, ще не встигли дітей завести, все б ускладнилось в рази.
