Мене зовуть Олександр. Я працюю звичайним таксистом. Підвозив я якось дівчину Маргариту. Познайомилися, розговорилися. Їй було 25 років. Симпатична, струнка, весела, розумна. Була вона, як сказала мені, ІТ-шницею. Я таксист, тож не дуже розуміюся в таких речах.
Мені Маргарита сподобалася дуже. У неї не було ні хлопця, ні чоловіка. Тож я вирішив не упускати свій шанс. Почали ми зустрічатися. Довго ходили на побачення, місяців з чотири.
Нарешті погодилася моя дівчина прийти до мене з ночівлею. Після чудово проведеної ночі я прокинувся і був шокований. Моє холостяцьке житло сяяло від порядку. Речі випрані та попрасовані. На кухні мене чекав смачнючий сніданок. Я зрозумів, що у мене просто ідеальна дівчина! Я був неймовірно щасливим!
Так було декілька днів підряд. Але одного разу щось пішло не так…
Прокидаюся я… Ніякого сніданку немає. Зі столу не прибрано, посуд немитий. А моя кохана сидить за ноутбуком і їсть хліб з маслом та сиром, запиваючи чаєм.
Я запитую:
– А мене не нагодуєш?
Відповідь мене просто ошелешила:
«Робота завершена. Три дні ви користувалися демо-версією програми «Ідеальна дружина». Для подальшого користування програмою Вам необхідно купити ліценцію шляхом надягання весільної обручки на безіменний палець і підписавшись у документі, що Вам пред’являть у РАГСі.
Тільки це умови для річної підписки. Продовжити підписку можна Вашою банківською карткою, щорічними путівками на курорти і ювелірними прикрасами.
Також можу запропонувати розширення програми «Ідеальна мама» та «Ідеальна мама-2». Їх можна оплатити безсонними ночами, зміною підгузків та візитами на дитячі майданчики!»
Тоді я зрозумів: з айтішницею жити складно, але так непередбачувано та цікаво!
