Коли Оксана та Микола пробули в стосунках понад рік, то хлопець запропонував їй вийти за нього заміж. Вони кохали один одного та були впевнені в своїх почуттях. Тому дівчина й погодилась.
Настав час знайомитися із батьками. Спочатку прийшли до батьків нареченої, зустріч пройшла чудово. І мати, й батько раділи за доньку, бо вважали, що Коля гідний кавалер. Він і розумний, і турботливий. Загалом, не хлопець, а ідеал.
А от у сім’ї Миколи майбутню невістку сприйняли доволі погано. Матір відразу поставилась до неї вороже, кидала якісь невдоволені погляди. Воно і зрозуміло, адже для свого синочка вона давно підмітила іншу кандидатуру. Катерина жила по сусідству, була доволі худорлявою, високою, мала блакитні очі. Та от Колю ніяк не приваблювала, він тільки свою Ксеню кохав.
Тепер Ніна Володимирівна за столом тільки те й робила, що дівчат порівнювала, і виглядало це дуже образливо. Тому додому Оксана вже йшла вся в сльозах. Та коханий запевняв, що все це не має значення, головне, що у нього є почуття. Може, воно і правда.
Зовсім скоро святкували весілля. Мама Оксани постійно вчила доньку менше дивитись на майбутню свекруху та слухати її. Нехай собі говорить, якщо язик не болить. Така вже вона людина, іншого не дано.
Загалом, сімейне життя у пари почалось чудово. Невдовзі Оксана народила донечку, Мама постійно старалась допомогти недосвідченій матусі, а от свекруха внучку і на руки не брала. Лишень постійно приходила та все коментувала, поправляла.
Якось жінка не витримала і розпочала розмову із Миколою:
– Ну от чому вона така? Це ж її рідне внуча, рідна кров. Зазвичай всі з трепетом ставляться до продовження роду, бавлять діток та леліють. Твоя мама тільки посваритися приходить. Я більше не хочу бачити її у нашій квартирі. От якщо хочеш із нею бачитися, то сам ходи у гості. Так буде краще.
Насправді, все так і сталось. Більше Ніна Володимирівна свою внучку не бачила. І схоже, її це взагалі не хвилювало. Та сама Катерина, її бажана невістка, народила сина від якогось незнайомця і чужу дитину жіночка любила бавити, ходила у гості постійно.
Ну якщо всім так буде краще, то нехай воно так і буде. Аби нерви витрачати.
