Минулого місяця мені виповнилося 50 років. Маю чудових синів та онуків. З невістками мені також дуже пощастило. Буває, як зберемося разом, то наговоритися не можемо. А все чому? А тому, що потрібно бути мудрою свекрухою та мамою. Бути терплячою та ставитися з розумінням до всіх свої дітей.
Все життя працюю бухгалтером у місцевій транспортній фірмі. Маю подругу Оксану. З нею ми познайомилися на роботі. Разом почали працювати й ми приблизно одного віку. Вона має дорослих сина та донечку. Переважно розмовляємо з нею виключно про своїх дітей та онуків.
Так склалося, що її донька ще 10 років тому виїхала в Канаду. Там добре влаштувалася, знайшла чоловіка і живуть собі горя не знаючи. Спочатку Оксана дуже горювала, бо донька далеко, мовляв, сумує дуже. А потім, коли донька стала кожного місяці кругленькі суми присилати, а крім того ще продукти, одяг та багато іншого, Оксана заспокоїлася. Вона почала жити на широку ногу, коштом доньки. Та й не тільки вона, а й син її. Донька для них зробила все. З її допомогою вони продали свою однокімнатну квартиру та купили велику трикімнатну у центрі міста. Вона оплатила всі ремонти, дорогі меблі та купила їм машину.
З сином її історія склалась інакше. Він одружився з дуже скромною та хорошою дівчиною. Але Оксані невістка одразу не сподобалася. Вона сама мені не раз про це говорила, а я старалася якось їй пояснити, що потрібно полюбити цю дівчину, що вона непогана, й тим більше, син її щасливий. Але Оксана все це пропускала мимо вух. Натомість, кожного разу, як ми починали говорити за своїх дітей, вона не опускала нагоди, щоб не пожалітися на свою невістку і похвалити моїх.
Мене це неабияк нервувало. Адже її невістка, яка б вона поганою з її слів не була (а це зовсім не так), вже з раннього віку сама себе забезпечує, має чудову освіту та працює вчителем у місцевій гімназії. І скоро народить їй внучку. А її синок за своє життя ще серйозної роботи не мав. А йому й не потрібно, сестра дасть грошей. А про його тягу до випивки й гулянок я взагалі мовчу. Як на мене, він цілком безвідповідальний.
Одного разу я таки не втрималась і сказала все це Оксані, коли вона черговий раз нарікала на свою невістку, бо та сказала, що її синові потрібно роботу шукати.
Після цього ми близько місяця не розмовляли. Вона образилась на мене і при зустрічі відвертала від мене голову. Я на це уваги старалась не звертати, оскільки не сказала нічого неправильного. Її донька рано чи пізно матиме своїх дітей і перестане їх утримувати. І якщо вона хоча б трошки має розуму в голові, то хай цінує, що має таку невістку, яка не цурається роботи та терпить її сина.
