Оксана вела за руку донечку. Сьогодні вони поспішають. У тата день народження. Тому потрібно приготуватися. Настя мріє намалювати таткові малюнок. А мама готуватиме святковий стіл. Адже в них найкращий тато у світі. Коли дівчинка згадує про це, голосно сміється. Мама з подивом поглядає на доньку. Адже Настя не завжди радує маму веселим сміхом. Правда останнім часом так буває все частіше, але то на краще.
Не завжди так було. Оксана згадує ті часи, коли здавалося безвихідь оточила з усіх сторін. Коли коханий чоловік на звістку про вагітність відповів холодним прощавай. Коли не було де жити, за що жити. До батьків звернулася. Коли дізналися, що при надії, вигнали з дому. Не захотіли знати дочку, яка збезчестила їхнє добре ім’я. В той час дівчина якось прийшла до мосту річки з дуже сумними думками. Там на мосту річки зустріла чоловіка. Який також прийшов із такими ж намірами.
Вони дивилися одне на одного. Потім разом почали говорити. Не помітили, як минула ніч. У чоловіка також трагедія, дівчина обманним шляхом відібрала в нього квартиру. Наразі Іван безхатченко. Жити немає де. Добре, що паспорт встиг забрати, а так, навіть одяг не віддала. Вони разом пішли з мосту. Знайшли найдешевшу квартиру.
Іван працював, тому відразу пішов на роботу. Оксана облаштовувалася в новій оселі. Потроху почала приходити в себе. З Іваном жили як сусіди, гарні сусіди. Допомагали одне одному, підтримували. Дівчина знайшла роботу в інтернеті. Гроші мізерні, але хоч щось. Вже перед пологами заробляла вдвоє більше. Так що змогли з Іваном винайняти кращу квартиру. До того часу вони вже дивилися один на одного з цікавістю.
В пологовий будинок чоловік поїхав разом з Оксаною. Там, при дівчині сказав, що він батько дитини. Несказанно зрадів, коли повідомили, що народилася дівчинка. Оксана почувалася щасливою. Нарешті є чоловік, якому не байдуже її почуття. Наразі вона відчуває, що Іван не залишить їх. В той день зізналася чоловіку, що кохає його. А він запропонував одружитися, як тільки вийдуть з пологового будинку. Так і зробили.
Сьогодні Івану тридцять два роки. Він щасливий. Його дружина Оксана чекає на другу дитину. Настя мріє, щоб у неї був братик. Іван підтримує її. Оксана сміється, а якщо не вгадали, що тоді. А тоді дві сестрички, також добре. Іван поспішав додому. У нього день народження, але і він із подарунком для донечки. Коли переступив поріг квартири, Настя бігла йому назустріч. Тато із під куртки витягнув маленький клубочок, який тут же почав нявкати. Настя плескала в долоні. Вона давно мріяла про котика.
