Сімейне життя у нас з Олегом було хорошим до певного часу, а саме ми прожили як сім’я вже п’ять років. До того ми ще зустрічалися довгий час. І якщо сказати правду проблеми розпочалися в той момент коли ми дізналися, що не можемо мати дітей. А саме я не зможу завагітніти так нам сказав лікар ми не здавалися, ходили по лікарях, але там так і вдалося завагітніти. А лікування було надто дороге.
Ця новина сильно вдарила по мені та Олег старався мене підтримувати. Але на довго його не вистачило так ми вперше посварилися. Та все ж ми дійшли домовленості, не піднімати цю тему.
Спочатку було важко але через деякий час ми все ж повернулися до звичайного життя, та не підносили цю тему. і змогли ми спокійно прожити лише півтора роки, адже одного разу він з роботи повернувся не один а з малою дитиною на руках. Та промовив те що я не можу усвідомити до кінця.
- Це моя дитина, тепер вона буде наша.
- Що, як!?
Я була шокована, дитина не від мене тобто він мені зрадив. Як таке може бути, коли? Майже одразу він зрадив після того як дізнався, що не зможемо мати дітей. Я розпитувала, його для чого він це зробив. А спокійно розповів, що це дитина для нас. Ця дитина житиме з нами. Як виявилося він не зраджував як він каже, а зробив послугу для мене.
Важко було прийняти цю новину і як він це собі представляє, як я маю прийняти чужу дитину. Він мене запевняв що все вийде бо я ж так хотіла дітей треба буде лише почекати. Декілька днів я не розмовляла з чоловіком та вирішила спробувати прийняти цю дитину, спочатку було важко але мені здавалося, що я прив’язуюсь до дитини. Олег ж не хотів брати участь у вихованні майже взагалі каже раз зробив тепер це твої турботи, і він все частіше почав зникати на роботі, хоча мені здається що це була точно не робота, а він ходить знову до тієї ж жінки від якої дитина.
Постійно з дитиною була лише я вночі та вдень. Я все ж не витримала висловила все що думає про Олега, нехай забирається з дитиною вона його не моя, тим більше не хоче працювати безкоштовною нянькою. Олег з’їхав разом з дитиною, тоді я вже здихнула з полегшенням.
Тиждень пройшов добре, я не сумувала за ним, я вже все обдумала до того як це висказала Олегові. Навідувався лише для того, забрати речі. Та наступного тижня мені стало погано. Я потрапила в лікарню де виявилося, я вагітна я декілька разів перепитала чи це правда, бо лікарі казали ж я не зможу мати дітей. Це для мене було справжнє чудо.
Я все ж народила, але не дозволяла Олегові зустрічатися з ним, зараз я виховую його сама та шукаю хто міг би стати хорошим батьком моєї дитини.
