Чоловік спішив додому, бо сьогодні до нього мали прийти у гості друзі, але перед тим йому потрібно було зайти у супермаркет. Дружина написала великий список продуктів, які мав купити чоловік. Коли він проходив повз церкву, його завжди дратували жебраки, які сиділи на сходах біля неї і просили милостиню. Він побачив на сходах високого чоловіка, який виділявся від інших же6раків, бо одяг у нього був новішим і волосся охайно зачесане. У його погляді був сум і тривога, він дивився не на людей, а ніби крізь них і нікого не помічав. Олег зупинився біля чоловіка, бо той видався йому знайомим, але він не міг згадати де бачив цю людину.
Дружина зателефонувала до нього, щоб він по швидше прийшов додому, тому чоловік відійшов від жебрака і побіг у магазин.
Увесь день він думав про чоловіка на сходах церкви, він знав, що добре знає цю людину, але не міг згадати звідки. Ввечері він вирішив подзвонити до бабусі і дідуся, він довго з ними розмовляв по телефону і розповів про чоловіка, якого сьогодні побачив по дорозі у супермаркет. Він описав його бабусі, жінка задумалась та попросила приїхати онука до себе у гості і він погодився
Вранці він з сім’єю поїхав за місто до бабусі з дідусем. Вдома пахло смачною кавою і свіжоспеченим кексом. Літня жінка попросила всіх сісти за стіл, а сама пішла у іншу кімнату. Згодом вона принесла фотоальбом і сіла біля Олега. Вона розкрила альбом і пальцем вказала на чоловіка. Онук впізнав у людині на фотографії же6рака, який сидів вчора біля церкви. Маленьким хлопчиком він багато раз бачив ці фотографії, чому він зразу не впізнав чоловіка?
– Бабусю, хто це на фотографії. – запитав онук.
– Це мій старший брат Володимир. – сумно сказала жінка.
– Може, ти розкажеш про нього?
– Я уже дуже давно його не бачила і сподівалась, що з ним все гаразд. Але вчора ти описав мені людину схожу на нього і вирішила показати тобі фотографії, щоб переконатися чи ти дійсно побачив мого брата.
Чоловік поглянув на на фото і ствердно кивнув головою.
– Володимир є моїм молодшим братом. – продовжила розповідати бабуся. – Різниця у віці в нас була одинадцять років. Брата батьки дуже любили і виконували усі його забаганки. Він виріс егоїстом, який дбав тільки про себе і не брав до уваги почуття інших людей. У вісімнадцять років він вкрав у батьків гроші і поїхав з села назавжди. Мама дуже переживала через сина, а батько говорив, що як побачить, то покарає через гроші, які він вкрав. Сума була не маленька, за ці гроші планували купити нові меблі і зробити ремонт у хаті.
Матір кожного дня мололися, щоб син повернувся цілим і здоровим, але цього не сталося. Через переживання жінка дуже захворіла і померла. Батько тоді ще більше зненавидів сина, бо винив його у смерті дружини.
Олегу стало жаль бабиного брата, але він розумів, що чоловік вчинив не правильно коли вкрав гроші. Потрібно було повернутись і вибачитись перед батьками.
Через декілька днів Олег пішов до церкви, він підійшов до жебрака і запитав:
– Ваше ім’я Володимир?
– Так, а звідки ти знаєш? – поцікавився чоловік.
– Мені ваша сестра сказала, коли я розповів, що бачив вас біля церкви.
– Моя сестра…Я не хочу знати нічого про родичів.
Біля нього сидів ще один жебрак, який сказав, що чоловік має проблеми з психікою. Він колись йому розповідав, що неHавидить свою родину і якщо колись когось з родичів побачить, то не буде з ними спілкуватись. Бо у всьому поганому, що з ним сталось він звинувачує сестру, яка нібито розповіла батькам, що він в них вкрав гроші. І через це його найрідніші люди від нього відреклися, а він не знайшов себе у житті, тому же6ракує.
Олег вирішив, не говорити жебраку, що він його родич, а бабусі сказати, що помилився і бачив не її брата, а схожу людину. Інколи старі скелети не потрібно витягати зі шафи, а жити теперішнім.
