Зі мною в університеті навчався добрий і відповідальний хлопець. Він називався Артуром. Він був сиротою. Ми вивчали лікувальну справу і мріяли стати педіатрами. Ми хотіли допомагати дітям, щоб вони якнайшвидше одужували.
Ми обоє добре вчились і отримували стипендію. А після закінчення навчання ми переїхали у невелике місто, бо знайшли там роботу в поліклініці.
Жителі цього міста до нас добре ставились, адже їм були потрібні лікарі. Ми узяли в оренду двокімнатну квартиру і почали думати про своє майбутнє.
Через два місяці Артур сказав, що закохався. Він почав зустрічатись з молодою дівчиною, яка працювала у нас медсестрою.
Усі наші знайомі говорили, що вони гарна пара і бажали їм щасливого життя. А через деякий час мій друг сказав, що він одружується і вони з Оленою уже знайшли квартиру у яку вони візьмуть в оренду. Я був радий за них.
Святкувати весілля вони вирішили у невеликому ресторані. Вони запросили гостей і замовили зал, але за день до весілля наречена відмовилась. Вона любила Артура, але боялась, що через те, що хлопець є бідним у них буде дуже складне життя. Вона вирішила, що не потрібно спішити з весіллям. Її підтримали батьки, бо вони уявляли свою дочку з багатим бізнесменом, а не сиротою.
Весілля скасували, а мій друг не хотів ні з ким розмовляти. Він залишився жити у квартирі, яку вони з Оленою взяли в оренду. Я телефонував до нього, але він не брав слухавку. Через деякий час я навідався до нього.
Коли я прийшов до будинку, то побачив, що у його квартирі горіло світло. Я піднявся на третій поверх і постукав у двері, але ніхто мені не відчинив. Я декілька раз стукав, а тоді спробував вибити двері. Я боявся, що з Артуром щось погане трапилось.
На стукіт вийшли сусіди і підтвердили, що Артур декілька днів не виходив з квартири. Ми вибили двері і знайшли його на підлозі без свідомості, а навколо валялося купа порожніх пляшок з-під сп _иртного. Ми відвезли його до лікарні, і лікарі сказали, що ми вчасно встигли. Він мав алk _oгольне отp _yєння, але лікарям вдалося його врятувати
