Олена стояла у центрі кімнати і не могла зрушити з місця, їх було образливо і сумно, сльози текли по її обличчю. Щойно вона говорила із сином і після розмови з ним вона почувалась нещасною і нікому непотрібною.
Жінка уже багато років працювала закордоном і усі свої гроші переказувала синові. На свята вона хотіла повернутись в Україну, але Назар їй телефоном сказав: «Не приїжджайте додому, краще відправте гроші, які хотіли витратити на дорогу додому мені я шафу за них придбаю». Жінці було дуже боляче чути такі слова від рідного сина, бо вона хотіла бути на Пасху з ним.
Десять років тому вона поїхала закордон, зараз доглядає вісімдесятирічну італійку. Альма дуже хороша жінка, яка добре відноситься до Олени. Колись молода українка наважилась поїхати закордон після того, як її звільнили з роботи. Вона працювала на заводі швачкою і її відділ скоротили, жінка залишилась без грошей з шістнадцятирічним сином. Тоді і вона вирішила змінити своє життя і поїхати шукати щастя у Італії.
Невдовзі після переїзду вона знайшла роботу і змогла синові переказувати гроші. Вона із болем на серці згадує, ті роки коли жила в Україні. Зарплата у неї була невелика і вона не завжди мала гроші на хліб. Назар ходив у старому одязі в школу і з нього сміялись однокласники. Він і досі їй говорить, як колись йому було важко: «Мамо, ми жили у старій квартирі, у мене не було іграшок, нового одягу і ніхто зі мною не хотів дружити. Добре, що ти вирішила поїхати на заробітки, бо тепер ми зможемо мати гарний будинок і усе, що забажаємо».
Олена після переїзду закордон позичила гроші у знайомої, щоб оплатити навчання сина в університеті. Згодом працювала, щоб віддати борг. А одного дня хлопець сказав, що потрібно купити ділянку і збудувати будинок.
– Мамо, тітка Оксана також закордоном і вона усі свої зароблені гроші вкладає у будинок, хоче, щоб її діти мати мали гарне житло. Тобі також потрібно так зробити, я сам куплю ділянку і майстрів знайду, а ти тільки гроші переказуй. – говорив матері Назар.
Жінка довго думала, а вирішила погодитись. «Хай будує будинок, повернусь із заробітків і будемо з сином мати гарне житло». – думала жінка.
Хлопець купив ділянку і почав будувати будинок, а матері фотографії відправляв. Жінка усю свою зарплату переказувала, щоб швидше його збудувати. Через три роки син відзвітував, що зробили одноповерховий будинок.
– У всіх сусідів двоповерхові будинки і я теж такий хочу. – сказав Олені телефоном хлопець.
– Добре . – відповіла жінка.
Вона не могла відмовити Андрію і через два роки був збудований розкішний, двоповерховий будинок.
Зараз уже потрібні були гроші на нові меблі і жінка продовжувала переказувати всю свою зарплату синові.
На Пасху вона вирішила повернутись додому і святкувати свята з Назаром. Але він не захотів, щоб матір приїжджала до нього та попросив гроші, які вона хотіла витратити на дорогу переказати йому.
