Коли батько Олени побачив її нареченого, то не зрадів і сказав дочці:
– Не виходь заміж за бідного чоловіка. Не будеш ти з ним щасливою, бо любов пройде, а дітей годувати потрібно буде! Його батьки ніколи грошей не мали і він не буде мати.
– Тату, я його дуже люблю і все в нас буде добре.
– Ти дуже молода і наївна. Він буде заробляти копійки, а ти не будеш мати, що їсти і в що одягнутись. Краще виходь заміж за Максима, він добре заробляє і давно за тобою бігає. – переконував дівчину батько.
– Я вийду заміж за того кого люблю. – вперто говорила Олена.
– Любов минає, а жити потрібно далі. Тобі ж захочеться одягнутись гарно, поїхати закордон відпочивати, а з ним тільки город в селі побачиш. Будеш у відпустку картоплю садити і збирати. Ти про таке життя мрієш?
– Тату, не перебільшуй. Все в нас буде: гроші, квартира і відпустка закордоном.
– А за які гроші весілля справлятимете?
– Ми тільки розпишемось у РАЦСі і покличемо на святкування батьків та близьких друзів, тому вийде недорого.
– Я тебе попередив, а ти роби, як вважаєш за потрібне.
– Добре.
Дочка не послухала батька і вийшла заміж за бідного чоловіка. У них народилось двоє синів. Олена ніколи не жаліла, хоч на початку сімейного життя їй було дуже важко. Молоді люди часто сварились і зарплата у Андрія була невелика. Але через декілька років усе змінилось, чоловіка Олени підвищили і він почав дуже добре заробляти. Тепер вони гарно одягаються, купили квартиру, машину і їздять відпочивати закордон.
Батько почав дивуватись і запитувати доньку:
– Як це твоєму чоловікові вдалось добитись такого успіху?
– Я в нього вірила і підтримувала його. Андрій це знав, тому старався, щоб я з дітьми мала все, що захочу. – відповіла вона.
– Твоя мати завжди говорила, що я нікчема і тому я думав, що ні на що не здатний. Можливо, якби вона також у мене вірила, я б також заробляв набагато більше. – сумно сказав літній чоловік.
– Можливо. Кохання долає будь-які труднощі, головне вірити і підтримувати близьку людину.
