Олеся народила донечку, знаючи, що у неї не буде батька.

В мене є близька подруга, звати Олеся. Доля у неї непроста, вона рано похоронила маму. Батько після см ерті матері почав вип ивати й через якийсь час його теж не стало. Вона тоді вчилася на другому курсі університету. Їй хотілося бути такою ж, як і всі дівчата, але їй не було, кому допомогти, тому з ранніх літ вона поєднувала роботу й навчання. І, як на диво, все встигала.

Я познайомилася з нею у пологовому будинку і з того часу ми дуже міцно дружимо. Ще в пологовому, Олеся розповіла мені таку історію зі свого життя.

Вона довго не могла вийти заміж і, забіжу наперед, так досі й не вийшла. Був один хлопець, але нічого серйозного з ним не вдавалося. Олеся, сама по собі, дівчина симпатична, але дуже сором’язлива. Подруги запрошували її у свої компанії, знайомили з холостими друзями, але все було безрезультатно.

Олеся жила сама для себе, закінчила навчання, влаштувалася на роботу. Коли їй вже стукнуло 30, вона почала думати про те, що хоче ще для когось жити, що їй тяжко бути самій, хоч вона вже й звикла. Щоправда, найбільше за все Олеся хотіла дитину. Але, оскільки в особистому житті ніяк не складалося, їй довелося на якийсь час забути про свої мрії — стати мамою.

Проте не надовго. Одного вечора вона поверталася з дня народження своєї подруги. Вона була в легкому алкогольному сп’янінні. Підвезти її домовився Андрій, знайомий друг. Всю дорогу вони розмовляли, наскільки Олеся могла, а потім вона відключилася. Прокинулася від того, що лежала з Андрієм в одну ліжку. Вони переспали. І, як пояснював Андрій, це все було добровільно, вона перша його поцілувала і запросила до себе. Цих подробиць Олеся вже не пам’ятала, але згадала, як Андрій ніс її на руках до квартири й намагався відімкнути двері.

Андрій одразу дав зрозуміти, що для нього все це несерйозно, на одну ніч.

Але для Олесі все виявилося набагато серйозніше. Вже через кілька тижнів вона зробила тест і дізналася, що вагітна. Робити аборт у неї й в думці не було, вона хотіла цю дитину понад усе у світі. Коли повідомила про це батькові дитини — Андрієві, він сказав, що дитини не хоче, мовляв, йому не до того, в нього робота і ще навіть в планах не було сім’ю заводити. Хоча, це дивно, чоловік він вже не молодий.

Олеся виносила свою донечку і з божою допомогою народила. Дівчинка здорова, на маму схожа, назвала її Наталочка. Подруга казала, що ці місяці, поки вона ходила вагітна, були найпрекраснішим часом у її житті. А коли донечка народилася, Олеся нарешті відчула, що вона не сама у цьому житті. Тепер вони з донечкою будуть удвох.

Як буде з Андрієм, вона не знала, сподівалася, що він інколи буде приїздити до доньки, що врешті зрозуміє, яке щастя у нього появилося. Але дитині вже 2 роки, а батько до неї так і не приїхав, не признав її.

Олеся не засмучується, бо розуміє, що народити — було її особистим рішенням. Врешті-решт, в неї є Наталочка, а в донечки є любляча мама. І це — найголовніше.

Оцените статью
Олеся народила донечку, знаючи, що у неї не буде батька.