Олеся покинула трьох дітей заради молодого коханця. Ще ніколи я так не помилявся в людях.

Я кохав свою дружину та дітей, найбільше на світі. Дружина красуня, начитана, розумна.. Завжди про що було поговорити з нею. Завжди в неї питав поради, коли мав сумніви… Кохана подарувала мені трьох прекрасних діток. Всі наші знайомі нам заздрили, ні хто не вірив, що існує таке кохання. Що в родині можна жити без сварок, зрад та всякого іншого сміття…Ось й накликали на нашу родину біду ці заздрощі.

Одного дуже холодного зимового вечора я повернувся додому, а там нікого. Пусті полички для одягу. На кухні лежала записочка. “Вибач, але я йду від тебе. Не шукай мене, я розпочала нове життя. Без тебе та дітей. До речі, вони у твоїх батьків. Не шукай, все одно не знайдеш”.

Я був просто в ступорі. Що, як, коли? Навіщо вона так зі мною, та нашими дітками… Все ж так добре було, я ні в чому не відмовляв їй, у всьому підтримував, кохав… Дітей я того вечора не забрав. Мені було гірко, вирішив залити все алкоголем. У батьків сьогодні їм буде краще, ніж зі мною. Наступного дня під вечір сів за руль, та поїхав повідомляти новину…

-Мамо, тату, Олеся пішла від мене. – я кинув записку на стіл.

Батьки прочитали, деякий час помовчали, але в решті решт таки прокоментували.

-Ігорю, не вини себе. Ти хороший чоловік та батько. Ти давав їй все, що вона хотіла. А кохання не вічне. Не кажи поки нічого дітям. Не зрозуміло де вона, та чи дійсно це кінець. Скажи, що вона поїхала до санаторію, чи ще що…

Батьки мене підтримали. Це було дуже важливим. Ніколи не думав, що щось може мене аж так сильно зламати.

-Тату, а мама скоро повернеться? Я сумую за нею.

-Знаю, сонечко, я також дуже сумую за нашою мамою… потерпи ще трішечки.

Я брехав своїм дітям в очі. Не знаю що гірше – розповісти що їхній мамі на нас все одно, чи те, що я зараз роблю. Правда в результаті все одно на зовні вийде. Власне, що й сталось.

Того дня мені не хотілось готувати домашню їжу, тому вирішив звозити дітей до ресторану на вечерю. Ми сіли за крайній столик, замовили. І ось, напроти нас сідає моя дружина. З іншим чоловіком. Я не знав що казати. Ні їй, ні дітям.

Доньки побігли обіймати матір, а та, удала, що не розуміє хто вони взагалі такі. Вхопила за руку свого нового коханого та пробкою вилетіла з ресторану. Діти нічого не зрозуміли, почали плакати. Моє серце просто обливалось кров’ю. До колишньої дружини кохання змінилось ненавистю. Такою липкою, зеленою ненавистю.

-Дітки, я маю вам дещо сказати… Ваша мама пішла від нас. Я не знав, як вам про це повідомити, тому брехав про санаторій. Вибачте…Розумію, що вам буде тяжко зрозуміти та пережити все це, проте знайте, що я завжди поруч. ВИ можете ділитись зі мною всім. Я вас кохаю та ніколи не залишу! Даю слово!

Вони всі мене міцно обійняли. Моя сорочка стала мокрою від їхніх сліз. Замовлення вже ні хто не дочекався. Всі мовчки сіли до машини. Як я міг так помилитись у виборі дружини? Цю помилку я ніколи собі не пробачу..

Оцените статью
Олеся покинула трьох дітей заради молодого коханця. Ще ніколи я так не помилявся в людях.