Деякі люди слабкі. Не можуть себе стримувати, після того як спробували. І все. От і в Інни сталося так само. Вона не змогла втриматися і всі свої життєві негаразди вирішувала через ч арку. Ну як вирішувала? Просто зал ивалася, щоб забути все.
Так і пішла по доріжці алк огольного життя. Але це би так не було трагічно, якби не залишала без нормального дитинства своїх двох дітей – старшого сина Остапа та молодшу донечку Софійку.
Їсти бувало що й не було, діти були самі по собі. Все що вони бачили за своє дитинство – в основному не твереза мати, невідомі люди, які приходилися мамі “друзями”,
Потрібно дитині бачити таке? Звісно ж ні. Виросте дитина травмованою в психологічному плані? Так. Напрочуд діти дуже любили та цінували свою матір. А батька ніколи не бачили. Тому і не любили. Як любити того, кого ніколи в своєму житті не бачили?
Діти повиростали. Остап вступив до вишу. Згодом пішов на роботу і допомагав матері та сестрі як тільки міг. А Софійка, як тільки вступила до коледжу, то одразу переїхала до свого хлопця, з яким вже трохи більше року зустрічалася. Що було логічно. Вона ніколи не знала маминих тепла та любові, тому і шукала їх деінде.
Черговий з апій Інни закінчився тим, що в її шлунку відкрилася язва. Жінка потрапила в лікарню. Лікарі довго боролися за її життя та все таки витягнули Інну. Софійка доглядала маму в лікарні, приходила регулярно, ліки купувала. Розривалася дівчина між хворою матір’ю, навчанням та роботою. Сама мало до лікарні не потрапила.
Інна ж зрозуміла, що вона не так робила все своє життя. Зустріч з можливістю відправитися на той світ змінила Інну. Вона перестала пити. А тим часом Остап вже мав свою сім’ю. Вони з дружиною Олесею вже чекали на спільну дитину, а крім того Остап прийняв як рідного сина від першого шлюбу Олесі, якому нещодавно виповнилося два рочки.
Остап вирішив забрати матір до себе в місто. Дружина також була не проти. Вона хотіла до виходу в декрет ще попрацювати, а потім вийти з декрету, коли дитині виповниться півтори рочка.
Інна справді більше не пила, няньчила онука, не зважаючи на те, що він їй не рідний і навіть влаштувалася на роботу прибиральницею. Але невістка, чи то від свого характеру, чи то від вагітності та шаленого танцю гормонів, почала попрікати свекруху в усьому, навіть в найдрібніших справах. Не так прибрала, не так приготувала, не так почала говорити до її сина.
Інна ж не відповідала невістці. Не хотіла та й не могла. Бо розуміла, що за плечами в неї далеко не найкраще і не найдостойніше життя. Тому в певних моментах Олеся була навіть більше ніж права.
Олеся ж проїдала мозок Остапу скаргами на свекруху. А з часом він не витримав та виставив матір посеред ночі за двері. Зателефонував Софії та сказав, що тепер її черга глядіти за матір’ю, бо ж давно вже вісімнадцять сестрі. А Софія сама була тоді в скрутній ситуації. Суміщати роботу та навчання важко було, а тут ще й з хлопцем розійшлася. Важко їй було.
Немає в цій історії ні поганих, ні хороших. Мати не змогла дати дітям хороші умови та дати їм свою любов та турботу. Діти у відповідь також не змогли цього дати. Ось і все. Всі наші дії мають наслідки.
