Оля кричала від зл _oсті Її мама не могла стримати сліз, а сестра не знала, як всіх заспокоїти, тому що один з винуватців подій покинув їх!

В Олі були свої ритуали зранку. Вона обожнювала читати газету і цього разу її очі загострилися на дитячій фотографії. Хіба вона могла не впізнати? Цей сумний, пронизливий погляд та ручка…. Вона ніколи цього не забуде…

Оля плакала та кричала від злості на маму, яка кричала у відповідь. Сестра намагалась їх заспокоїти, але все було даремно. Жахливе вже сталось і цього разу все змінити просто так не можливо. А другий винуватець подій просто зник, сунув сотню гривень Олі та сказав, щоб вона все вирішувала сама.

– Боже, який сором! Це ж тепер на вулицю не вийти! Всі пальцем у нас тикати будуть! – кричала мама, а Оля намагалась захиститися, кричала у відповідь. Їм двом було страшно, їх двох повністю поглинув відчай.

Старша сестра хоч теж була незадоволена вчинком Олі, але розуміла, що криком нічого не змінить, тому намагалась заспокоїти двох рідних людей.

Три жінки дивилися один на одного зі злістю. Ніхто не міг обійняти один одного, чи підтримати. Вони просто не знали, як їм бути далі…

– Мені все одно, що ти будеш робити далі, але я не хочу бачити цієї дитини у себе вдома! Ти мене зрозуміла? – кричала матір.

Оля більше не могла знаходитися у домі, вона пішла геть, голосно гримнула дверима, наостанок почувши сотню неприємних слів. До самих пологів вона жила разом з подругою. Повернутися додому боялась.

Дівчина народила, надіялась, що зараз мама дізнається про все, приїде, обніме та забере двох близьких людей. Але от донька народилась у неї інвалідом, одна з ручок була так викручена, що неї було страшно дивитися. Коли вперше Оля це побачила, то голосила і плакала, що мусили колоти її заспокійливе.

Наступного дня вона наважилась і написала відмову. Додому вона поверталась іншою людиною, у ній не було ні краплі щастя, лише одне спустошення. Мамі та сестрі було на неї боляче дивитися, боялися, що у такому стані щось вдіє з собою.

Минуло чимало часу, Оля вчилась заново жити, мама її постійно підтримувала. А тут це фото…. Один з журналістів навідався у місцевий дитячий будинок і сфотографував її… Маленьку дворічну донечку. В Олі не було сумніві, що це її малеча. Вона почала битися в істериці. Плакала. У той момент на кухню влетіла старша сестра.

– Мамо, мамо! Олі погані! Швидше сюди!

– Вона моя донечка! Моя! Лише моя! – кричала вона і притискала газету до себе, доки мама обіймала її та намагалась заспокоїти.

– Мамо, це вона! Вона – твоя онучка! – промовила вже стихлим голосом Оля.

Мама Олі уважно розглядала фотографію дівчинки, її онуки, а на очах з’явилися сльози.

Наступного дня вони відправилися у дитячий будинок забирати свою кровинку додому.

На щастя, дівчинка швидко до них звикла і вона стала частиною їхньої сім’ї.

Ця історія заснована на реальних подіях….

Оцените статью
Оля кричала від зл _oсті Її мама не могла стримати сліз, а сестра не знала, як всіх заспокоїти, тому що один з винуватців подій покинув їх!