Ольга довго не могла влаштувати своє особисте життя. Добре забезпечена батьками, вона жила у своє задоволення. Їздила куди хотіла і коли хотіла, відпочивала, спілкувалася з друзями. А їх у неї було багато. Здавалося, що їй так подобається і їй байдуже, що однокласники вже давно повели своїх дітей у перший клас.
Вона мала вищу освіту, працювала менеджером у великій фірмі. Була на вроду досить симпатична та товариська. Коли їй минуло 30 років, батьки дуже занепокоїлися. А ще більше занепокоїлися сусіди, почали пліткувати та перешіптувалися кожного разу, коли бачили її на вулиці.
Батьки припускали, що донька не хоче заміж, бо їй добре самій, вона самодостатня, забезпечена і впевнена в собі жінка. Але від цього їм легше не стало.
А коли вже почали забувати про Ольгу, пішла чутка, що буде весілля. Ольга виходить заміж. У такій ситуації всім кортіло дізнатися, хто ж той наречений, який він?
Прийшов час і всі побачили його. Молодий, симпатичний, освічений наречений появився в їхньому будинку. Він був не тутешнім, з іншого міста. Ніхто не знав ні його, ні його батьків чи родичів. І це, напевно, дуже добре. Іван виявився молодим, молодшим від Ольги на 6 років. Ніби, небагато, лиш би любили одне одного.
Зіграли весілля і стали жити разом. У них народився син, батьки були на сьомому небі від щастя.
Та згодом Ольга стала підозрювати чоловіка у невірності. Чи були у неї підстави? Вона не розказувала нікому про свої здогадки, але самій було дуже важко. Чоловік працював у колективі, де було багато молодих жінок, які були не обтяжені сімейними відносинами та турботами. Звичайно, може бути всяке. Ходили різні чутки, один одному переказували, що спочатку з одною бачили, а потім з іншою десь зустріли. Так йшов час. Ольга ніби знову закрилася від усіх, працювала, дитину ростили її батьки, які дуже любили й підтримували зятя.
Сподобався він їм тим, що був дуже умілим хлопцем, знав, як відремонтувати будь-яку техніку та й взагалі був дуже роботящим. Видно було, що Ольга змирилася з тим станом, в якому опинилася і вирішила терпіти, бо з молодими дівчатами суперничати їй вже було важко.
Але інколи від образи здавлювало подих і хотілося втекти кудись подальше від усіх, щоб ніхто не бачив її приниження.
Таке життя зробило її жорсткою і нервовою. Вона гостро реагувала на будь-які розмови про свого чоловіка. Всім було зрозуміло, що Ольга сходить з розуму від ревнощів.
Але, чи вартувало себе так мучити? Зрозуміло ж, що Іван бачив молодих жінок до одруження. Але одружився він на Ользі. Отже, він зробив свій вибір.
Масла у вогонь підливали стара подруга, яка тільки-но розлучилася і тепер мала за мету “допомогти” Ользі позбутися свого чоловіка.
Ольга одного разу вже була близька до такого рішення, але все прояснила мама. Вона категорично заборонила навіть думати про такі дурниці. Мама пояснила, що треба вміти прощати. Якщо хочеш зберегти любов, вчися розуміти, приймати та прощати. Чи добру пораду мама дала Ользі? Не знаю. Але Ольга з чоловіком прожили щасливо разом до кінця життя. А плітки так ніколи й не вщухали.
