З Орисею жив в одному під’їзді з десяти років. Пам’ятаю її ще маленькою дівчинкою в блакитному платті і з довгим коричневим волоссям. Я вчився у четвертому класі, а вона – у третьому. На перервах я завжди прибігав до неї до класу і запитував, як у неї справи. А коли підросли, то завжди проводжав її додому. Мати дівчинки п0мeрла коли їй виповнилось одинадцять років, а її батько почав багато вживати спиpтн0го.
Одного разу, я прийшов до школи, а дівчини не було. Коли повернувся додому, то запитав матір:
– Я сьогодні не бачив Орисю у школі, може вона захворіла?
– Ні, не захворіла. – сумно відповіла мати.
– А чому не прийшла на навчання?
– Дівчинку забрали у дитячий будинок. – відповіла вона.
– Як забрали? Я хочу поїхати до неї.
– Ми не зможемо до неї приїжджати у гості. Забудь, у тебе крім неї ще багато друзів.
Мати пішла на кухню готувати вечерю, a я дивився у вікно і переживав за подругу.
Минуло десять років, я пішов вчитись в університет. Вивчав лікувальну справу у медичному університеті. Мені дуже подобалось навчання і я з захопленням слухав лекції.
Ми з одногрупниками вирішили піти у кафе відсвяткувати закінчення сесії і по дорозі я побачив симпатичну дівчину, а коли підійшов ближче, то дізнався в цій дівчині ту саму Орисю. Вона йшла з чоловіком за руку і також побачила і впізнала мене. Ми почали розмовляти, виявилось вона живе недалеко від університету і чекає на дитину.
– Ти приходь в гості, як зможеш. – сказала дівчина.
– Добре, якось прийду.
Ми з друзями зайшли у кафе і сіли за столики, але я не звертав на них увагу. Всі мої думки були тільки про Орисю і її кавалера. Можливо, якби я знайшов дівчину швидше, то ми б могли з нею зустрічатися і у нас все було б добре.
Через чотири роки я закінчив навчання і знайшов дуже хорошу роботу за спеціальністю у лікарні.
Я жив один у орендованій квартирі. Мріяв про сім’ю, але не міг знайти хорошої кандидатури на роль дружини. На вихідні їздив до батьків і допомагав їм вдома.
У суботу ми з другом вирішили піти у кіно, і що ви думаєте, ми знову з Орисею випадково зустрілися. Вона йшла вулицею разом зі своєю дочкою і тоді я зрозумів, що я завжди був закоханий у цю дівчину, тому не міг ні з ким іншим зустрічатися.
– Привіт, ти з кожним роком все гарнішою стаєш.
Жінка усміхнулась і відповіла:
– Привіт, дякую. А в тебе як справи?
– У мене все добре, йдемо з другом у кіно.
Дівчинка взяла маму за руку і сказав:
– Я теж хочу в кіно.
Вона усміхнулась і сказала дочці:
– Сьогодні нас інші справи.
– А може ви й справді з нами підете у кіно?
Орисі стало трішки не зручно після мого запитання, але жінка погодилась. Ми розговорилися і виявилось, що чоловік покинув її після народження дитини. Я запропонував зустрітись у неділю та погуляти в парку і вона погодилась на зустріч.
Я прийшов у парк з великою м’якою іграшкою та цукерками і віддав подарунки дівчинці. Олена була дуже задоволеною подарунками. Поки дівчинка їла цукерки, ми з Орисею згадували дитинство, вона розказала, як їй важко було жити у дитячому будинку. А я зрозумів, що би хотів, щоб вона була моєю дружиною, а дівчинка – дочкою.
– Дякую, тобі за прогулянку і подарунки для дитини, – сказала жінка.
– Та нема за що…
– Жаль, що мій колишній чоловік не схожий на тебе, бо тоді я б не залишилась одна з дитиною. – сумно сказала вона.
– Можливо, ще раз зустрінемось у суботу?
Жінка погодилась і ми почали зустрічатись. Ми ходили гуляти в парки, кіно і театри. А згодом вони переїхали до мене жити.
– Чи можна називати тебе татом? – якось запитала мене Оленка.
– Так, я буду дуже щасливим!
Згодом, я запропонував Орисі одружитись і вона погодилась. Ми дуже щасливі разом. Зараз чекаємо на другу дитину.
