Зараз Катерина плаче та тихенько згадує подумки свою молодість.
Вчора її донька прийшла із новиною про вагітність. Якби ж то вона в шлюбі була. А то і з хлопцем посварилася та не планує йому про дитину розповідати. Он яка горда та самодостатня. Такою і Катя колись була. Коли коханий її покинув, то зізнаватись про свій стан не стала. Не гоже ж їй тримати чоловіка біля себе тільки дитиною.
Так вона Лесю і ростила сама. Вона постійно думала, що донька буде щасливою та матиме своє щастя. Але склалось так, що випало їй повторити долю матері. Ну а що вже тепер зробиш? Залишається лише вірити, що разом вони зможуть дитину виростити. Щоправда, Лесі ж ледве 18 виповнилося, а коли вчитися? А як роботу без освіти знайти?
Виносила дівчина дитину успішно і народила хлопча в призначений термін. Та як тільки на нього поглянула, то відразу сльози по щоках побігли. Тепер їй точно Владислава не забути. Як і може дитя таким схожим бути?
Новонародженого назвали Марком. Катерина постійно була на роботі, Леся з малюком сиділа. Так і жили втрьох, вже до всього звикли. Малюк ріс спокійним та слухняним, багато клопоту бабусі і матері не приносив.
В один день у двері квартири постукали. Катя відчинила двері та аж застигла від здивування. На порозі стояв Тарас і тримав на руках немовля. Він відразу пояснив, що синові виповнився лише місяць, а його мама відійшла у засвіти при пологах.
Леся та Тарас пішли на кухню, довго про щось там розмовляли. А в підсумку заявили, що планують жити разом. Катерина була й не проти, це їх життя, нехай роблять, що вважають за потрібне.
І з часом пара таки зажила гарно. Для того вона і є молодість, щоб припускатись помилок, але потрібно вміти вчасно їх виправляти. Тепер Олеся ще чекає на народження доньки.
