Втратив я дружину, а сини — матір. Ось такий подарунок діти отримали на день народження.

Перед днем народження синів дружина нарешті повернулася додому. Спочатку вона поїхала до батьків, там залишила речі, зароблені кошти та відпочила декілька днів. Потім вже прийшла додому, до мене та синів, наче в гості. Принесла дітям ласощів, куплених в місцевому магазині, та зайшла до сусідів, щоб віддати гроші, які брала для поїздки. Мені на подарунок дружина привезла запальничку, начебто сувенірну.

Зараз ми проживаємо у старій хаті моєї бабусі, бо грошей на оренду квартири не вистачає. Ми переїхали туди, коли жінка поїхала на заробітки. У нас двоє синів, їм по 7 років. Я багато працював раніше, та моєї зарплатні було мало. Вистачало на продукти і те, щоб знімати маленьку кімнату в гуртожитку. Жили ми бідно, а іншої роботи в місті не було. Тоді подруга дружини запропонувала поїхати в Італію, там можна було непогано заробити. Я хотів спробувати, адже це був гарний шанс, але там шукали виключно жінок для догляду за людьми похилого віку. Тому було вирішено, що я залишуся вдома з дітьми і буду потроху підробляти, де буде можливість, а дружина поїде.

Дружина досить швидко зібрала кошти для поїздки і вже через декілька тижнів поїхала з подругою в Італію. За цілий рік вона заробила непогані гроші, та їх наша сім’я не побачила. Все залишилося у тещі. Жінка відправилася на заробітки на початку навчального року. Грошей майже не було, бо з двома дітьми важко знайти гарну роботу. Перші кошти вона перевела через декілька місяців. Було за що купити дітям подарунки на Новий рік.

Далі вона присилала ще менше грошей, а ми вже і так ледве зводили кінці з кінцями. Тому я вирішив влаштуватися на нічну роботу охоронцем. За дітьми приглядала моя тітка, що жила поруч і на ніч приходила до нас додому. Тільки так я зміг годувати та одягати своїх дітей.

Через рік дружина нарешті приїхала, якраз перед днем народження синів. Але вона відразу ж кинулася до батьків своїх. Жити в старій хаті, в якій ми з дітьми весь цей час живемо, їй не хочеться. А орендувати гарне житло для синів вона не бажає. Їй здається, що ми можемо і надалі жити там. Нажаль, моїх коштів не вистачає, щоб ще і квартиру знімати. Вона навіть не хоче, щоб діти приходили на час її приїзду до її батьків. Начебто вони там заважають, від них багато шуму. А їй же відпочити хочеться, бо працювала важко. Так, наче, я весь цей рік нічого не робив і тільки її чекав.

Крім нових портфелів для синів і запальнички для мене, вона більше нічого не дала. Я гадав, що деяка частина зароблених коштів піде на дітей. Їм же потрібно купити новий зимовий одяг та інші необхідні речі, вони швидко ростуть. Але я помилявся, а теща сказала, що донька має право сама вирішувати, куди підуть зароблені гроші.

Жити так далі не можна, через місяць вона знову поїде на заробітки і знову викине нас із життя. Я вирішив сходити в службу захисту дітей і розповісти про ситуацію. Там мені порадили подати на розлучення і аліменти.

Перед тим, як вона вперше поїхала, у неї були такі мрії. Придбати гарне житло для нашої родини, відпочити десь разом. А тепер що? Залишився я з синами сам, добре, хоч є кому приглянути за дітьми, поки я на роботі. А родичі її тепер мовчать, раніше заходили, онуків побачити. А зараз навіть не телефонують.

В якийсь момент я навіть почав думати, що вона мені зраджує. Але напевне я не знаю. Не треба було її відпускати, втратив я дружину, а сини — матір. Ось такий подарунок діти отримали на день народження.

Оцените статью
Втратив я дружину, а сини — матір. Ось такий подарунок діти отримали на день народження.