– Я приготувала вареники з усього, що було в холодильнику. – говорила теща. – Не люблю їжу викидати.
Я зрозумів, що вареники не варто їсти.
– У нас в сім’ї жінки часто не готують. Суп ми варимо у великій каструлі і їмо його п’ять днів, картоплю, макарони чи каші ми варимо на три-чотири дні. А якщо ми не встигли за ці дні з’їсти, я знову, щось готую з цих страв.
Я був здивований, бо моя мати готує кожного дня і ми їмо свіжу їжу. Коли ми з моєю нареченою повернулись додому, то я попросив її готувати їжу кожного дня невеликими порціями, сказав, якщо їй буде важко, то я буду допомагати. Вона погодилась і ми їмо лише свіжоприготовлені страви.
Після весілля теща часто приходила до нас додому і дивилась у наш холодильник та дивувалась, що там немає великої каструлі з навареною їжею наперед.
– Ви що голодні сидите? У вас немає запасів їжі? – дивувалась вона.
А ми їй пояснимо, що зараз зваримо макарони, до них зробимо м’ясну підливку. Дружина говорила їй, що готуємо їжу на обід, а не на декілька днів вперед.
Надія Миколаївна почала нам приносити великі порції голубців, макаронів, пирогів і консервацію. Ми не можемо це все з’їсти і викидаємо, бо стараємося їсти свіжу їжу.
Ми її просимо не приносити нам їжу, але вона нас не слухає і думає, що ми голодуємо. Каже, що перестане приносити харчі лише після того, як ми самі почнемо готувати великі порції їжі на декілька днів вперед.
